Читати книгу - "Невдячна іграшка"

– Звичайно, Валентинко. Безумовно вам треба поговорити, – погоджується мій неперевершений коханець.

– Але ти поїдеш зі мною, будь ласка!

– Та куди ж я дінуся. Тепер це входить в мої обов'язки. Це ж зрозуміло, як білий день. Ти ж моя дівчина. 

– Тільки у мене до тебе буде прохання, добре?

– Кажи!

– Не ображайся, але я хочу поговорити зі Станіславом наодинці. Тому ти почекаєш в машині, а коли я наберу тебе, піднімешся та допоможеш забрати валізи. Домовились?

– Звичайно, люба моя. Іди до мене, моя солодка дівчинко, – Віталік простягає до мене руки, розвертаючись разом з кріслом. Тягне мене до себе, огортаючи обіймами. Вдивляюся в його миле обличчя. Який же ж він привабливий, красивий.  Поправляю його розпатлане волосся, обіймаю за шию та щосили тулю до себе: 

– Мій солодкий… 

– Кохана, я так тебе хочу…

Впиваюся в його губи та всідаюсь Віталіку на коліна. Ми тільки у банних халатах. Наш пристрасний поцілунок глибокий, тривалий… Віталік гладить мою спину, пестить шию, куйовдить волосся. А я зарилася пальцями в його шевелюру й гніжджуся у нього на колінах, присуваючись все ближче і ближче. Відчуваю, як його збуджений налитий член впирається мені між ніг. Приємне тепло з'являється там, внизу… Я така волога, він такий гарячий. Ми так чудово доповнюємо одне одного. Покусую його вушко і ледь чутно шепочу: 

– Коханий, ти неймовірний! Я так тебе хочу!

Віталій пестить мої груди, здавлює соски, обличчя втопив у мене на грудях, ніжиться, цілує, покусує, балдіє. Шалений, нестримний. Сопе, важко дихає, видихає. Лоскотно, тепло, неймовірно приємно. Мій закоханий мачо піднімає голову, ковзе губами ділянкою декольте, до підборіддя. Його вологий язик малює доріжку на моїй шиї. Руки блукають тілом, ніжать, заколисуючи дотиками, мурашки, як і його руки, скрізь. А мені це зараз так потрібно. Мій Віталік відчуває мене, як себе. Ми точно з ним на одній хвилі. Його губи блукають біля моїх губ знову і знову. Так хочу відчути його в собі. І… один вправний вивірений поштовх… відчуваю. Ох, як же ж я його відчуваю… налитий… великий… потужний, штовхається так глибоко, до кінця… Як добре, як солодко, казково… 

– Дівчинко, яка ж ти туга, дивовижна, солодка, моя квітко, – судячи з його знеможеного нашіптування на вушко, Віталіку зі мною теж добре, дуже добре…

Морально готувалася до геть інших відчуттів. Начиталася про дискомфорт, про біль перший раз, і що потім ще довго не виникатиме жодного бажання. Але у мене все по-іншому, навпаки горю нестримним бажанням, хочу його ще і ще... У мене неймовірний перший коханець, пощастило... 

Лежимо отак одне навпроти одного на ліжку, підпираючи голови кулаками. Погляди такі ніжні-ніжні, дотики такі ласкаві, тендітні. 

– Валентинко, я хочу сьогодні засинати у твоїх обіймах… 

– Віталику, а можна, я вмощуся у тебе на грудях? – і я вмощуюся, ще навіть не отримавши його згоду. Він же тепер мій хлопець, тепер все можна і навіть торкатися, куди хочу. І я вперше торкаюся до його члена. Відчуваю, як він наливається в моїй долоні, як пульсує. Віталік знову мене хоче. Ну хіба ж я можу відмовити своєму хлопцю…