Читати книгу - "Стань моїм першим, Адалін Черно"

— До Кіри, Дімо, — наказую, коли сідаю в автомобіль.

Вона мені стільки повідомлень написала, поки я в ресторані сидів. Відволікала мене від нудного вечора. Іван, звісно… підвів. Я на нього розраховував, збирався домовитись, а він навіть не приїхав. Не подобається мені це все. Якщо не приїхав — щось приготував, і я певен, що мені це не сподобається. Вміє Арбатов, звісно, ​​нагинати в найневідповідніші моменти, але нічого… і не таких прогинали. Може, і справді з донькою його познайомитися і спробувати домовитися про продаж компанії? Адже не зовсім вона дурна, розуміє, які гроші за це отримає. Шкода тільки, що нескоро Іван їй бізнес віддасть. Точніше, не віддасть, доки живий. Керувати до останнього буде, вчити її, тренувати.

— На сьогодні вільний, Дім. Дякую. Завтра о сьомій на тебе чекаю.

— Доброї ночі, Кирило Вікторовичу.

Я виходжу з машини з невеликим пакетом із ресторану. Замовив із собою для Кіри. Вона дуже схудла за той тиждень, що ми не бачилися, і я планую її відгодовувати.