Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

- Енді…

- Послухай, моя дівчинко. Та історія, яку тобі розповів Книгоєд у бібліотеці... Вона про мене та мого брата. Колись давно ми покохали одну дівчину. Вона була призначена одному з нас, але ми не змогли розпізнати, кому саме. Ми вдвох любили її і просили зробити вибір, але вона довго не могла визначитись.

Слухаю мовчки, ніби й не дихаю, тільки груди важко здіймаються. Я дивлюсь у сірі очі свого сильного чоловіка, але зараз бачу його слабкість. Він переді мною на одному коліні, цілує руки, краплі з його очей покривають мої долоні.

- Один із вас її вбив… - ледве змогла видавити із себе.

- Це була випадковість. Ніхто з нас цього не хотів.

- Ти старший чи молодший? – я боюся почути відповідь.

- Молодший, Есмо. Меч тоді був не в моїх руках, але це нічого не змінює. Естеліта загинула через мене, через нас двох. Ми не змогли домовитись. З того часу ми з братом втратили своє призначення, не знаючи, що з'явиться ще одна дівчина. Я почув про таку можливість не так давно. Один старець висловив припущення, що є ще одна призначена. І я почав шукати. Про це я вже тобі казав. І через багато років я знайшов тебе. Діен, мій брат, дав обіцянку, що уб'є кожну, кого я покохаю. Він дізнався про тебе. І це він був у лісі днями. Ми билися, але я не можу його перемогти. Вчора ми уклали угоду.

- Ти мене лякаєш…

- Есмо, будь ласка, вислухай.

Звук вертольота стих, але я зрозуміла, що він уже приземлився. Моє тіло обдало холодом, навіть теплі руки Енді не рятують.

- Діен хоче перевірити, чи призначена ти йому теж. Якщо в нього з'явиться сила блискавки, то так. І тоді ти маєш вирішити, з ким хочеш бути, зі мною чи з ним.

- Енді, але ж я твоя ...

- Есмо, ти його не знаєш. Ми у нерівних умовах. Він хоче провести з тобою тиждень, щоб завоювати тебе. Але це за умови, що в нього з'явиться блискавка. Якщо ні, то ти моя. Він відпустить тебе відразу ж… А сьогодні ти маєш поїхати з ним.

- Енді, що це за маячня? Я вже зробила свій вибір! Як це може змінитись?

- Есмо, вибач. Я дуже сподіваюся, що нічого не зміниться, і ти любитимеш мене через тиждень так само. Але якщо ти покохаєш і його… Я не хочу, щоб історія повторилася. Естеліта не могла вирішити, з ким вона хоче бути. Вона спала зі мною, казала, що я єдиний для неї. Другого дня вона спала з моїм братом, запевняючи його в тому ж. Ми про це не знали, а коли зрозуміли, що вона залишилася з нами двома, то втратили голову обоє. Дійшло до бою на мечах. Це було на день Місяця…

- Енді, але я не спатиму з ним, я хочу тільки тебе, - знову притискаюся до нього всім тілом, стою вже поряд на колінах, обіймаємось біля ліжка. – Навіщо нам розлучатися?

- Есмо, якби я міг щось виправити, я б це зробив… Його сили відбивають мої, ми не можемо боротися вічно. Я хочу, щоб цього разу все минулося без втрат. І найголовніше, я не хочу втратити тебе.

- Я не впевнена, що змогла б закрити когось своїми грудьми... Я не така самовіддана як Естеліта, - уже відчуваю, що мене з нею порівнюватимуть, а я дуже таке не люблю.

- Есмо, вона не була такою, як описано у легенді, а ти робила це вже кілька разів. Ти закривала мене собою, рятувала, наражала себе на небезпеку. Будь ласка, розцінюй ситуацію як чергове завдання. Ти маєш протриматися в нього до кінця тижня. У середу ми зустрінемося за обідом у моїх батьків, і за твоїми думками я зрозумію, як ти ставишся до Діена.

- Я не хочу, - у моїх очах сльози, я переварюю все почуте, - я ж його не знаю. Він злий, так? Він темний маг.

- Наполовину, Есмо, як і я. Ми втратили нашу основну силу, батьківську блискавку, коли загинула Естеліта. А за нашої з тобою першої зустрічі, мої сили відновилися. Якщо вони повернуться і до Діена.

- Це означатиме, що він теж призначений мені.

- Так, Есмо. Ще одне ... Якщо ти з ним переспиш, - я відчуваю, як важко йому далася ця фраза, - це буде кінець. Я відступлю. Вважатиму, що ти обрала його.

- Енді, ні…

- Дівчинко моя, ми ж обоє знаємо, як ти легко заводишся, - він усміхається сумно, - але він про це не знає. Діен нічого про тебе не знає.

- Я не буду з ним спати, Енді, - не приховую свого обурення. – Я виконаю це завдання, якщо від нього залежить твоє життя.

- І твоє, люба. Будь уважна, я зараз скажу кілька важливих речей про свого брата. У нас лишилося не так багато часу. Ніколи не використовуй проти нього магію. Він усе відбиває. Ти кинеш у нього вогнем, він полетить у тебе. Ти спробуєш його перемістити, але перемістишся сама. Магія проти нього безсила.

- Але як мені боронитися? Якщо він…

- Есмо, тебе ніхто ні до чого примушувати не буде. Це прописано у нашому договорі. Все за згодою.

- У вас ще й договір? Як це?

- Його завірили наші батьки. З ними ти познайомишся у середу, - він говорить по-діловому, а мене ситуацій вкрай бісить. - Ще одне, Есмо. Він не читає твої думки, але відчуває твої емоції. Це у нас від матері. Він має ще кілька сил, які він роздобув, скажімо так, нечесним шляхом. Будь уважна. Я не знаю всіх його сил.

- Як він їх роздобув? Убив когось із магів? – здогадка різанула по серцю, пальці почали дрижати, довелося зціпити руки.