Читати книгу - "Невдячна іграшка"

– Валю, дівчинко, благаю тебе, не роби дурних, імпульсивних вчинків мені на зло, на емоціях…

Але я вже його не слухаю. Одним поштовхом відчиняю двері спальні та зачиняюся на замок. Мені так боляче, так нестерпно. Як він міг так відштовхнути мене. Я ж не іграшка, якою можна гратися, не ромашка: любить – не любить, хочу – не хочу. Я жива, у мене є серце й душа, я його так сильно кохаю. Сльози рясним горохом котяться з очей, так хочеться розревітися до судомного схлипу. Огортаю себе руками, зіщулююсь. Здаюся собі такою маленькою, такою безпомічною, непотрібною невидимкою.