Читати книгу - "Вихор почуттів, Ксенія Стрілець"

З порогу він налітає на мене та стискає в обіймах.

- Я так скучив за тобою, - цілує у щоку і тягне за руку. - Поїхали їсти.

Лише на мить гальмую, щоб взяти з собою сумочку та коробку з подарунком. По дорозі я таки вмовляю його не заходити до кафе, а замовити їжу із собою та поїхати до нього. Сьогодні мені не хочеться бачити навколо себе чужих людей. Сьогодні я потребую, щоб поруч була родина, і хоч Андрій лише маленька її частина, та саме зараз і цього мені буде достатньо.

Ставлю на стіл горнятка з чаєм, поки Андрій уминає суші за обидві щоки. Він їх обожнює, і я зазвичай складаю йому компанію, але не сьогодні, бо мій шлунок скручує вузлом від хвилювання та майбутньої розмови.

Він завзято розповідає про свою поїздку, та з цікавістю слухає про те, як нудно пройшли мої три тижні.  

- Як ми вже з'ясували, нормальних чоловічих футболок у тебе немає, - починаю розмову, тим самим привертаючи до себе увагу друга. - Ну хіба що з Халком, - додаю, хитро посміхаючись.

- Яку ти в мене поцупила, - так само хитро відповідає, примруживши очі.

Розвожу руками, бо в цьому я винна, але ні краплі про це не жалкую. 

- Тому, тримай, - підсовую йому коробочку, поки він сьорбає свій чай. 

- Це мені? - запитує, та не чекаючи на відповідь одразу відкриває її. Дістає чорну футболку з написом на грудях та уважно роздивляється.

- Після подарунку напівоголеної танцівниці на день народження, я сподівався на щось більш креативне, - притуляє її до себе. - Розмір наче мій, але сам напис "Best uncle in the world" трохи дивний. Не хочу тебе засмучувати, але коли купуєш речі з написами англійською, чи будь-якою іншою мовою, треба одразу перекладати їх, щоб не потрапити в незручне становище. Тут написано "Найкра…".

- За освітою я філолог, а ще вільно володію польською, німецькою та англійською мовами, тож я точно знаю що там написано, - чекаю поки до нього дійде суть напису "Найкращий дядько у світі". - Ну ще й тому, що напис нанесений на моє замовлення.

Проходить майже хвилина, протягом якої емоції на його обличчі змінюють одна одну, але необхідної, яка скаже що він зрозумів, немає.

- Сьогодні ти щось не дуже кмітливий, - не маю сили більше терпіти. - Зможеш надіти цю футболку через шість місяців, бо саме тоді на світ мають з'явитись ще двоє Романенко.

- Що значить, ще двоє?

- Повірити не можу, що в моїх дітей буде такий недолугий дядько, - закочую очі від безпорадності. - Я. Вагітна. Від. Слави. У тебе скоро народяться племінники або племінниці близнюки. Так зрозуміло?

Я не можу дихати. А ще, мене зараз знудить, від того, як міцно він мене стискає.

- Якщо ти не перестанеш мене трясти, то станеш дядьком набагато раніше.

- Ти що смієшся?! Я взагалі тебе не відпущу, - не хоча, але випускає мене з обіймів.

- І поки ти не почав ляпати язиком, попереджаю, Слава ще не в курсі, і він не має про це дізнатись, поки не повернеться зі стажування. 

Андрій незадоволено киває, але не сперечається зі мною. Бо, так само як і я розуміє, що тієї ж миті він примчить додому.

- Але Галина Володимирівна вже знає.

- Чомусь я не здивований, - каже сміючись.

- Вона виявилась кмітливішою і уважнішою за свого сина, - взїрошую волосся на його голові, як це роблять дітям. - А точніше, синів.