Читати книгу - "Вороги чи щось краще?, Niki Svots"

Кіра і Даня довго обговорювали своє майбутнє. Після всього, що їм довелося пережити разом, вони відчували, що готові до наступного кроку — почати жити разом. У Дані був будинок, який він успадкував після смерті батька, ідеальне місце для того, щоб почати нове життя. Проте, цей будинок знаходився в іншому місті, і його історія була тісно пов’язана з Остапом, що викликало у них певні сумніви щодо реакції Саманти.

— Ти думаєш, вона погодиться? — запитала Кіра одного вечора, лежачи поруч з Данею.

— Не знаю, — відповів він, задумливо дивлячись у стелю. — З одного боку, вона хоче, щоб ми були щасливі, але з іншого... це будинок мого батька.

— Мені здається, нам треба бути чесними з нею. Ми не винні у тому, що було між нашими батьками, — сказала Кіра, стискаючи руку Дані. — Ми будуємо своє життя.

Після довгих обговорень вони вирішили влаштувати вечерю у Дані вдома, щоб обговорити це з Самантою. Кіра була тривожна, але вирішила, що така важлива розмова повинна відбутися в спокійній обстановці. Вони приготували страви, накрили стіл і запросили Саманту.

Коли Саманта прийшла, її зустріли з теплою усмішкою. Вечеря почалася з легких розмов про буденне. Обстановка була приємною, але Кіра не могла приховати напруження. Поглянувши на Даню, вона зрозуміла, що час підходить для головної розмови.

— Мамо, — почала Кіра, відчуваючи, як її серце почало швидше битися. — Ми з Данею хочемо тобі дещо сказати.

Саманта відклала свій прибор і уважно подивилася на доньку.

— Ми вирішили з’їхатися і почати жити разом, — продовжила Кіра. — У будинку, який Даня успадкував від свого батька.

У кімнаті запанувала тиша. Саманта пильно подивилася на них обох, оцінюючи їхні слова. Кіра відчула, як холод пробіг по її спині, очікуючи реакції.

Нарешті, Саманта глибоко вдихнула і промовила:

— Я тільки за ваше щастя, Кіро, — сказала вона тихо. — Але є одне «але». Якщо Даня зробить тобі боляче, він буде нічим не кращий за свого батька.

Даня, який до цього моменту мовчав, підняв голову і твердо відповів:

— Я знаю, що мій батько не був ідеальним. Але з моєю мамою він завжди був добрим і турботливим. Я не збираюся повторювати його помилки. Мої почуття до Кіри щирі, і я зроблю все, щоб вона була щасливою.

Кіра взяла його за руку, і, відчувши його впевненість, додала:

— Мамо, я розумію, чому ти боїшся. Але ні я, ні Даня не винні в тому, що сталося між тобою та Остапом. Це було ваше життя, і ви зробили свої вибори. Ми ж хочемо прожити своє життя, так як вирішимо ми.

Саманта сиділа, замислено дивлячись на свою доньку. В її очах з’явилися сльози, але вона посміхнулася крізь них.

— Ти права, Кіро. Це ваше життя. Я хочу тільки, щоб ви були щасливі, — сказала вона, зітхнувши. — Ви дорослі люди і маєте право робити свої вибори. Я довіряю тобі.

Кіра відчула величезне полегшення. Це був момент, якого вона боялася, але водночас розуміла, що без цієї розмови вони не зможуть рухатися вперед. Тепер все стало на свої місця, і вона знала, що вони з Данею зможуть побудувати своє власне життя, не озираючись на минуле.

Вечір продовжився в теплому колі, а в їхньому житті почалася нова, яскрава глава.