Читати книгу - "Вороги чи щось краще?, Niki Svots"

Одного ранку, коли Кіра ще роздумувала над нещодавньою відвертою розмовою з матір'ю, Саманта несподівано зайшла до її кімнати.

— Кіро, — почала вона, сідаючи на край ліжка, — я подумала... Може, ти запросиш Даню на вечерю до нас? Я б хотіла ближче познайомитися з ним.

Кіра здивовано підняла очі, не вірячи своїм вухам.

— Ти серйозно? — запитала вона, намагаючись стримати усмішку, яка вже розпливалася на її обличчі.

— Звичайно. Я хочу бачити, з ким ти вирішила пов'язати своє життя, — відповіла Саманта. В її очах не було звичної настороженості.

Кіра не могла повірити в своє щастя. Вона відразу зателефонувала Дані й запросила його на вечерю на 18:00. Її серце билося з такою силою, ніби ось-ось вирветься з грудей.

— Даню, ти уявляєш, мама запросила тебе до нас на вечерю! — захоплено розповідала вона по телефону.

— Вечеря? У вас вдома? — перепитав він, не менш здивований. — Я буду там обов'язково.

Кіра була найщасливішою у своєму житті. Вона відчувала, що цей вечір може стати новим початком для їхньої сім'ї.

Коли вечір наближався, Кіра разом із Самантою накривали стіл: запекли курку з картоплею, приготували салати й поставили на стіл найкрасивіший посуд, який був у них вдома. Кіра нервувала, але водночас була переповнена передчуттям.

Рівно о 18:00 в двері подзвонили. Кіра швидко відкрила і побачила Даню, який стояв на порозі з двома букетами квітів: один був з польовими ромашками для Кіри, адже він знав, що ці квіти — її улюблені, а інший — з червоних троянд для Саманти. Крім того, він приніс пакунок з цукерками, печивом та шоколадом, як вияв поваги та вдячності.

— Привіт, — сказав він з усмішкою, простягаючи Кірі ромашки. — Це для тебе.

— Дякую, вони чудові! — захоплено відповіла дівчина.

Даня передав троянди Саманті:

— Це для вас. Я хочу подякувати за запрошення.

Саманта, яка спочатку була напруженою, розслабилася, коли прийняла букет.

— Дякую, Даню. Дуже приємно, що ти так уважний, — сказала вона, дозволяючи собі теплу усмішку.

Всі сіли за стіл, і атмосфера була наповнена легким хвилюванням. Спочатку розмова точилася навколо буденних речей: погоди, навчання та планів на майбутнє. Але потім Саманта перейшла до головного питання, яке найбільше її цікавило.

— Даню, — почала вона серйозним тоном, — я хочу знати, чи ти серйозно ставишся до моєї доньки. Я хочу бути впевненою, що твої наміри чисті.

Даня не розгубився. Він поглянув на Кіру, яка сиділа поруч, і, взявши її за руку, відповів:

— Кіра — найкраща людина, яку я коли-небудь зустрічав. Я ніколи не дозволю собі чи комусь іншому засмутити або образити її. Мої наміри абсолютно серйозні. Я хочу, щоб вона була щасливою, і зроблю для цього все можливе.

Кіра зворушено стиснула руку Дані, а її очі заблищали від щастя. Саманта дивилася на їхній зв'язок, і хоча в її серці ще були залишки страху, вона побачила щирість в очах Дані й відчула, що ці стосунки можуть бути тим, чого вона так довго боялася, але тепер розуміла — справжнім коханням.

— Я бачу, що ви дійсно щасливі разом, — нарешті промовила вона з лагідною усмішкою. — Мабуть, мені варто довіритися вам.

Цей вечір став початком нової глави в їхніх стосунках. Тепер всі перепони між Кірою, Данею та Самантою зникли. Вони почали будувати своє майбутнє з довірою, підтримкою і справжнім коханням.