Читати книгу - "Невдячна іграшка"

– Звичайно, але навіть не уявляєш, як руки чешуться розбити йому ніс і відкрутити яйця, – Віталік доповнює цю інтелігентну розмову двох розгніваних мужиків. – А, зрештою, я щось не чув, щоб припинилися випадкові падіння з драбини чи сходів. В житті всяке буває, можна перечепитися навіть через поріг та розбити носа, всім відомо.  

– Стовідсотково, – посміхається йому у відповідь крутий адвокат Маєвський, а я лише кліпаю очима  у здивуванні.  Здається вони геть забули про моє існування.  

– Хлопці! Гей, я тут! Ви випадково не хочете у мене запитати моєї думки? – нарешті вклинююся в розмову, коли мова заходить про моє проживання у квартирі Маєвського, бо ті два красунчики вже дійшли згоди, що готель не підходить, оскільки там небезпечно. Всім зрозуміло, що Вальдемар спокійно може найняти людей на мої пошуки. А в готелях й мотелях шукатимуть найперше. У Віталіка буде незручно, затісно, а про моє знайомство з Маєвським взагалі невідомо нікому, тож там не шукатимуть стовідсотково.

– Валю, ми не забули, – каже Віталік. – Просто послухай! Це ж правда найкраще з усіх існуючих варіантів. Про ваше знайомство ніхто навіть не здогадується. 

– Крім того, там цілодобова охорона, в холі  консьєрж, вхід за перепустками. Чужий не зайде. Погоджуйся, будь ласка. Кращого нам не знайти, повір досвідченому адвокату. А справа твоя трохи затягнеться в часі, хоч я зроблю все, аби вирішити її максимально швидко, – тепер мене вже переконує Станіслав. Такому серйозному, виваженому погляду тих чіпких оксамитових карих очей протистояти неможливо, але я ще пручаюся. Хочу дізнатись навіщо це Стасу.

– Припустимо, але навіщо тобі все це потрібно, ті зайві клопоти та проблеми на голову. Справа невдячна. Ти ж розумієш, грошей, аби оплатити твої послуги, у мене наразі немає і чи будуть, питання.  Вихованці інтернату твої послуги не по кишені. Одним словом, Стасе, ти розумієш, що ти мені не по кишені, а навряд чи ти альтруїст, – це ж правда. Кажу так серйозно, пам'ятаючи, що ще на самому початку він щось натякав мені на безплатний варіант. На що крутий адвокат Станіслав Маєвський лишень посміхається.

– Валентино Ольшанська, Валю! Я зроблю це для тебе безкоштовно й не тільки через твої неймовірно красиві волошкові очі. Хоча й через це теж, – це ж треба, помітив. Почав так офіційно, а тепер стишився, говорить дуже виважено та серйозно, а я слухаю, пробуючи зрозуміти в чому підступ. Точно ж йому щось від мене потрібно. Просто так – не буває, я переконана. Життя моє було надто складне, навчило. А Стас ніяк не вгамовується. –  Я зроблю це ще й в пам’ять про твоїх батьків. Хоч я і не був знайомий особисто, але багато хорошого чув про них…

Станіслав замовкає, а мені в той момент чомусь здалося, що насправді він знає набагато більше, ніж озвучує…