Читати книгу - "Ґолді у Страшному парку"

У галереї панував хаос. Відвідувачі розбіглися слідом за експонатами, залу зачинили. Феріґадри й діти також покинули виставку, усе ще сидячи верхи на чарівних тваринах.

Флаффі раптом кудись заквапився.

— Учителю, мені залишилося зробити ще одну важливу справу. Ви допоможете мені? — з надією спитав пес.

— Звісно. Я радий, що ти не забув про неї, — усміхнувся кіт.

І феріґарди полетіли до Страшного парку, який більше не був страшний.

Пес першим залетів у вежу, інші пішли за ним. У круглій залі самотньо стояла остання скляна скульптура.

Вірний феріґард хутко повернув міс Крістал її колишній вигляд. Жінка злякано озирнулася. Помітивши пса, вона раптом кинулася до нього.

Діти хотіли було захищати феріґарда, але Учитель зупинив їх. Адже міс Крістал не мала наміру нападати на свого чарівного захисника, вона обійняла його й розплакалася.

— Пробач мені, Флаффі. Я так винна перед тобою. Я зрадила твою любов, помінявши диво на славу і гроші. Я б усе віддала, щоб якось залагодити все те, що я накоїла.

Цього разу її голос звучав щиро. Пес уткнувся волохатим лобом у щоку міс Гартлесс і прошепотів:

— Маленька моя Крістал, я так скучив за тобою. Прости й ти мене. Я повинен був вчасно зупинити тебе. А я цього не зробив, бо дуже сильно тебе любив.

Коли міс Гартлесс заспокоїлася й утерла сльози, пес повів її в парк.

— Як тут гарно! — тішилася жінка. — Флаффі, я так тобі вдячна, що ти всіх розчаклував. А що коли влаштувати тут будинок дитячої творчості? У цьому величезному будинку чимало місця. Діти зможуть вчитися й гуляти в парку. А я у всьому їм допомагатиму.

Пес знову запитально подивився на Вчителя, а коли той кивнув, з радістю погодився.

— А ти залишишся? — взявши друга за лапу, спитала міс Крістал. — Я розумію, що тобі довелося кілька років провести зі мною і, напевно, ти втомився. Але я сама не впораюся.

— Я не зможу залишитися з тобою назавжди, але часто прилітатиму до тебе й допомагатиму, — пообіцяв Флаффі.

Єві й Тоні час було повертатися, тому Ґолді відніс їх додому. Діти попрощалися з феріґардом. Лисеня пообіцяло іноді навідувати своїх нових друзів.

А задоволені феріґарди вирушили додому, у свої будиночки-хмаринки.