Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

Меланія

Ми пристрасно цілували один одного, забувши про все на світі. Мені хотілося хоча б на мить відпустити весь біль, розчарування і насититися нашим спраглим поцілунком.

Я так сумувала за ним. Забороняла собі про нього думати, весь останій місяць. Але як тільки побачила, серце відразу потягнулося до нього.

Алекс несамовито впивався в мої губи, зминав їх з неймовірною насолодою знов і знов. Моє тіло, зрадницьки плавилося від кожного його дотику.

Розум кричав, невже тобі мало було завдано болю, ще один і все, більше не зможу себе зібрати до купи. Це він зрадив з Юлею, а не я. Сам підтвердив мої слова у ресторані.

Одного разу я прислухалася до серця, а потім по маленьких шматочках зшивала себе заново. Наше кохання, не витримало на міцність.  Досить з мене вже. Насилу знайшла в собі сили, щоб відштовхнути його від себе.

—Навіщо ти це робиш, Алексе? Чому мучиш моє і без того змучене серце? Іди, я прошу тебе. Для чого тобі здалася, як ти сказав, продажна шльондра. Кинув мене тоді, як непотріб, а сам до того був з Юлею. Зустрівшись в ресторані, ти з ненавистю відштовхнув мене знов, обливши словесним брудом. А зараз цілуєш пристрасно, так неначе нічого не було. Забирайся, чуєш, я не можу більше так. З мене досить цього всього. Якби ж ти тільки знав, як я втомилася від емоційних гойдалок.

Всі спогади нахлинули на мене заново. Я вже не тямила себе з розпачу і відчаю. Скільки ще, моє минуле буде мене мучити. Сльози зрадницьки покапали з моїх очей.

—Мелані, мила, не проганяй мене, будь ласка. Він впав на коліна переді мною і обняв.

—Пробач, за кожне образливе слово, сказане в пориві гніву. Яким же я був сліпим дурнем і не зміг через свою ревність, розпізнати твою вимушену брехню. Поговори зі мною, я тебе благаю. Не закривайся, розкажи всю правду. Мені вдалося тільки частину дізнатися, але основну причину так і не знаю досі.

—Я бачився з Віктором і він мені розповів, що ви з ним ніколи не були парою. Тоді чому ти так вчинила і зруйнувала нас?

—Алексе, піднімися, це все нічого не варте і минулого вже, нажаль не змінить.

Він піднявся, але мене не відпустив з своїх обіймів.

Можливо Алекс правий, досить тікати від себе, пора прояснити всі непорозуміння між нами, можливо тоді я зможу рухатися вперед.

Глибоко вдихнувши, налаштувула себе на нелегку розмову. Вивільнилася з його обіймів я відступила на крок.

—Твій батько, якимось чином дізнався про нас з тобою і приходив до мене вимагаючи, щоб я покинула тебе. Пропонував гроші, я відмовилася. Тоді він почав залякувати мене, але я не повелася на його погрози, як виявилося пізніше, даремно. Через два тижні сестру і її подругу накачали наркотиками, вони мало не померли. Віталіну майстерно підставили і звинуватили у розповсюджені їх. Твій батько, добре постарався разом з Дімою.

Щоб врятувати Віталіну від тюрми, я змушена була піти на шантаж твого батька. Він  мене поставив перед вибором, ти або сестра. Я не змогла б з тобою щасливо жити, знаючи, що саме через мене, вона сидить в тюрмі.  Твій тато, не залишив мені часу на роздуми. А ти, побачивши нас з Віктором, сам зробив висновки. Мені залишилося тільки підтвердити твої домисли.

—Кохана, моя, - він ніжно провів рукою по обличчю, підійшовши до мене, - як ти змогла витримати стільки всього? Я так тебе кохаю і більше нікому не дозволю нас розлучити, пробач мене.

Розпочинаючи своє розслідування я підозрював, що це батькова робота. Поїхавши за кордон, я з ним припинив будь яке спілкування. Але нещодавно повернувшись додому, батька не знайшов. Відшукав його в одному з так званих санаторіїв.Він був у жахливому стані, я не зміг залишити його і привіз сюди, до найкращих лікарів.

Наразі він інвалід, ходити не може і розмовляти, як слід теж. Лікарі роблять все можливе. Своє покарання він отримав сповна, за все, Мелані. Батько це зрозумів, тільки тоді, коли залишився самотнім і нікому не потрібним.

—Алексе я не знаю, що тобі...

—Нічого не кажи, я все розумію. Я і сам його не можу пробачити за те, що він зробив з нами, можливо з часом образа пройде.

З Юлею в мене нічого не було. Вона підсипала щось в напої за наказом батька, підлаштувавши все правдоподібно. У ресторані тоді обманув тебе, щоб помститися тобі. Якби ж я тільки знав, через, що тобі довелося пройти.

Я так кохав і кохаю тебе, що в мене і в думках не було тебе зраджувати. Ці всі роки, жив у пекельних муках. Сердився на тебе, на себе, через те, що ти в моєму серці міцно засіла. Як не намагався тебе забути, але так і не зміг. Мої почуття до тебе стали ще міцнішими тепер, тільки не проганяй, дозволь бути поруч з тобою.

Я слухала його і не вірила. Невже, ми зможемо бути щасливими?  Кожен з нас, по-своєму достатньо натерпівся. Ми пройшли нелегкий, тернистий шлях.

—Ей народ, ви ще довго тут, ми вас зачекалися. Шашлик вже готовий.

—Дякую Макс, дай нам хвилинку будь ласка.

—Як скажеш, Мел, я тоді пішов.

—Алексе, нашу розмову продовжимо іншим разом, а то якось не зручно перед гостями.

—Добре. Мел, я хочу щоб ти знала, цього разу я тебе не відпущу.