Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

Взявши з холодильника прохолодні напої, ми приєдналися до всіх.

Довгий час сиділи за столом, розмовляючи на різні теми. Костянтин Романович розповідав багато цікавих життєвих історій. За роки роботи, багато чого побачив.

Сьогодні, я себе по-справжньому відчула вільною. Весь тягар, який був зі мною всі роки, змогла відпустити. Я з радістю насолоджувалася спілкуванням з дорогими мені людьми.

Алекс сидів біля мене і закоханими очима поглядав, час від часу на мене.

Костянтин Романович з дружиною пішли першими. А ми залишилися в чотирьох.

—Ну, ми вас слухаємо, судячи з того, що я бачу розповісти у вас є що. Хто б міг подумати, що весь час Мел була поряд, а ти майже місяць її шукав.

Я здивовано поглянула на нього. Алекс ніжно пригорнув мене до себе.

—Так, я шукав тебе, моя кохана. Макс, ми розлучилися через вимушені обставини, про які я і не підозрював. Але доля нас знов випадково звела, через три роки і тепер, я нізащо не відпущу Мел.

—Якже ми з Максом раді за вас, ти сестричко, як ніхто інший заслуговуєш, щоб бути щасливою.

—Ми з Віталіною вас покидаємо, весь дім ваш. Меланія, завтра поверну сестру.

—Дякую, Макс ти найкращий друг.

Вони пішли, а ми з Алексом все швидко прибравши зайшли в дім. Алекс відразу накинувся на мене, обнявши притиснув до себе і впився в мої губи.

—Як я сумував за тобою. Твоїм шовковистим тілом, солодкими поцілунками. Ти єдина, хто надавав мені крила, без тебе я більше так і не зміг літати.

Після нашої розмови у ресторані я зрозумів, що нічого не пройшло, ти єдина в моєму серці. Я вирішив зайнятися розслідуванням, щоб розібратися раз і назавжди з минулим. На твої пошуки пішов майже місяць в Україні. А ти весь час була поряд.

Макс розповідав про тебе багато, але говорив, що ти художниця. Я і подумати не міг, що це ти.

—Так, я малюю і продаю свої картини. Це єдине, що мені приносило і приносить задоволення. Саме в мистецтві, змогла віднайти себе.

—Меланія, ти згідна дати ще один шанс нашому майбутньому?

—Алексе, є ще дещо, про що ти повинен знати. Мені дуже важко про це говорити. Прошу не перебивай мене, вислухай до кінця. Важко вздихнувши, я почала свою розповідь.

-Після нашого розриву, я потрапила у лікарню з нервовим виснаженням, тоді дізналася, що я вагітна. Я так раділа, що хоч частинка тебе залишиться зі мною. Саме наш малюк, не дав мені впасти у відчай. Заради нього, я  змогла триматися і не впасти у відчай.

Через два місяці я дізналася про твій приїзд.  Мені так хотілося тебе побачити, хоча б на хвилинку і я пішла до авдиторії. Ліфт не працював, я піднімалася сходами. По дорозі зустріла Діму, який почав вихвалятися, що вони разом з твоїм батьком спільники. А потім, як одержимий, почав силою мене домагатися. Я чинила опір до останнього. Від його дотиків і домагань, мене знудило прямо на нього і тоді він сильно штовхнув мене з сходів.

Я втратила, Алексе, нашого малюка і більше не зможу народити. З того часу, моє життя втратило будь який сенс, я насилу зібрала себе заново по шматочках. Цілий рік я з сестрою боролася з травмами фізичними . Але найбільший мій біль, душевний, він завжди зі мною. Дімі це все зійшло з рук, його батько постарався.

—Не плач рідна, ми справимося, чуєш. Медицина не стоїть на місці, а якщо не вийде, візьмемо малюка з дитячого будинку. Я більше не дозволю обставинам розлучити нас. Разом ми все зможемо, тільки  дозволь бути поруч.

Діму я знайду, він відповість за все по закону. За те що він зробив з тобою, з нами. Його батько не зможе допомогти  йому цього разу.

Алекс поцілував мене і ніжно пригорнувши до себе, пестив по спині втішаючи мене. Відчуття спокою і затишку, переповнювало мою зболену душу. Я горнулася до нього всім серцем, більше опиратися своїм почуттям не хотіла.

Піднявши погляд на Алекса, я провела рукою по його шовковистому волоссю. Ніжно доторкнулася до витончених рис обличчя. Поглянула у блакитний вир очей і потонула в них. Його очі, як і колись дивилися з неймовірною любов'ю і ніжністю на мене.

Мені здавалося, що це сон і я ось-ось проснуся і повернуся в сурову реальність. Невже все закінчилося і моє серце віднайде довгожданий спокій.

Алекс нахилився і жадібно заволодів моїми губами, з напором вриваючись в мій рот. Розірвавши наш поцілунок, я взяла Алекса за руку і повела до своєї спальні. Відпустити його, я вже не могла.

Як тільки ми опинилися в спальні, поспіхом почали знімати один з одного одяг, весь час цілуючись. Шалена пристрасть накрила нас і захоплювала у свій вир. З кожним дотиком Алексових рук, я тремтіла і мліла.

Моє тіло спрагле і голодне за ласками, розтікалося неймовірною насолодою. Я несамовито впивалася в його соковиті губи. Не могла насититися нашим довгожданим возз’єднанням.

—Якже я сумував за твоїм тілом, моя солодка, Мел. Ти стале ще красивіша, за роки.

Алекс нависнувши наді мною цілував обличчя, шию, груди. Від задоволення я вигнулася йому на зустріч. Моє лоно палало, прагнучи відчути його плоть всередині.