read-books.club » Любовні романи » (не) згоріти вщент, Мелорі Бронд 📚 - Українською

Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

157
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "(не) згоріти вщент" автора Мелорі Бронд. Жанр книги: Любовні романи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд» була написана автором - Мелорі Бронд, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Любовні романи".
Поділитися книгою "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд" в соціальних мережах: 
Меланія: Я вперше зустріла його і закохалася. Але наше кохання під забороною, він мій студент, а я його викладачка. Як виявилось наші почуття з Алексом взаємні. Чи зможе розум переконати серце, не поринати у заборонений вир почуттів? Як зберегти те, що найдорожче і не зламатися від удару долі? Алекс: Як тільки я її побачив зрозумів моя на все життя. Така чиста, щира і кохана. Але, саме вона, назавжди жорстоко розбила в мені віру в кохання. Книга безкоштовна

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 86
Перейти на сторінку:
Пролог

 

Ми прагнемо до життя без труднощів,

але дуби виростають міцними при

сильних вітрах, і діаманти утворюються

під високим тиском.

— Яка ж ти погань Меланія! Яким я був дурнем, що не побачив твоє гниле нутро відразу. Я думав ти світла і чиста, як янгол. А ти ще гірше ніж всі бляді разом узяті. Як же я тебе ненавиджу, ти мене чуєш, я тебе ненавиджу Мел! Як ти могла?  -  його блакитні як небо очі, спопеляли моє вщент і так  розбите серце. 

 Телефонний дзвінок мене вирвав із неспокійного сну. Не відразу зрозумівши де я , я розгубилася.

— З вами все гаразд міс? - озвався водій таксі.

— А, так вибачте, я здається заснула і не відразу зрозуміла де я.

— Ви зблідли, вам точно не потрібна допомога?

— Ні, дякую, справді все гаразд.

 Телефон знов задзвонив. Не глянувши хто телефонує  відповіла на дзвінок.         

— Так я слухаю. 

— Доброго вечора, Меланія Олександрівна, це вас турбує адвокат вашого батька. Хотів уточнити чи ви вже добралися до готелю і чи все в силі на завтра?

— Так, дякую, Костянтин Валерійович, я вже під’їжджаю на таксі до готелю. Завтра як і домовлялися я приїду до вас у офіс на десяту годину.

— Тоді до завтра, гарного вам вечора, Меланія Олександрівна.

— Дякую за турботу, до побачення!   

 Закінчивши телефону розмову побачила, що таксі вже під’їхало до готелю. Розрахувалась із водієм,  взявши валізу, зайшла в середину холу. Взяла ключі від номера на ресепшені, який заздалегідь забронював Костянтин Валерійович, піднялася в свій номер. Скинула верхній одяг, пішла насамперед на пошуки ванної кімнати.

 Відкрутила кран з гарячою водою  і наповнила ванну, зняла одяг, занурилася у воду. Мені так хотілося змити весь тої жах який не дає мені спокою майже три роки, він мучить мене у страшних снах і спалює мою душу живцем з середини. Я і сама себе ненавиджу за той вчинок і не можу пробачити, але нажаль змінити нічого не можу. На той час у мене іншого виходу не було. Думала, що з часом біль притупиться і спогади зітруться. Але пройшло вже стільки часу, а я ніби зараз бачу його повні ненависті і болю очі.  

 Моє тіло від гарячої води трохи розслабилося, і я закуталась у рушник пішла до спальні щоб переодягнутися і розпакувати валізу. 

 Подзвонивши на ресепшин і замовивши собі столик, я спустилася до невеличкого ресторану. Зайшовши в середину мене  вразила домашня тепла обстановка. Зал був великий і просторий з великими вікнами.

 Стіни помальовані у пастельні відтінки, на кожному столику стояли вази з свіжими квітами. Вкінці зали знаходився великий камін з стільцями. Приглушене світло додавало особливого затишку. Було відчуття, ніби ти вдома. Все було майстерно продумано до найменших дрібниць.

 Як мені хочеться повернутися в безтурботне дитинство, в наш затишний, хоч і маленький, будиночок. Туди де я була татова маленька принцеса, де мене любили і оберігали від усього. Де батьки кохали один одного. Туди де я ще не знала наскільки люди можуть бути жорстокими і цинічними.  Чому доросле життя таке важке? І кожного дня ти неначе здаєш іспит, якщо ти його провалив, перездати в тебе може і не вийти.

 Повечерявши в затишку, я піднялася до себе в номер. Взяла телефон, побачила чотири пропущених від сестри. Написала Віталіні повідомлення, що зі мною все добре і завтра обов'язково зателефоную їй, я лягла спати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
1 2 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"