Читати книгу - "Вихор почуттів, Ксенія Стрілець"

- Це не фото, тут дівка мацала мого хлопця у мене на очах, - обурюється але не намагається злізти з мене, і це добре.

- Витівка Ілони свідчить лише про її погане виховання. Я не звик бути агресивним до жінок через такі дрібниці, бо не було кому мене ревнувати, - цілую її у кінчик носа. - Для мене це не має ніякого значення, тому я і не подумав, що тобі це буде неприємно, і вибачаюсь за це. Але і я тебе прошу не мовчати і не ображатися, а говорити зі мною та висловлювати свої почуття. Лише ти важлива для мене і так буде завжди.

Вона кладе свої долоні на мої щоки і ніжно цілує.

- Здається, я кохаю тебе, - каже пошепки мені в губи.

І це так дивно чути, бо лише декілька тижнів тому я думав, що втратив її назавжди, а зараз вона тут, сидить на моїх колінах і каже, що кохає мене.  

- А мені не здається, бо я насправді кохаю тебе, - кажу те, що думав більше ніколи не зможу вимовити в голос. Вона мрійливо посміхається і я стираю її посмішку глибоким поцілунком вкладаючи в нього всі свої почуття до цієї неймовірної дівчини.