Читати книгу - "Божевільні емоції, Ірина Білик"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
-Звідки ти знаєш, що я п’ю саме цю каву?- здивовано запитую в неї. Вона тепло посміхається та ставить каву Гліба, і він привітно їй дякує.
-Я знаю про тебе все,- сказала вона настільки тихо, що я ледь почула.
-Погуляли ви напевно добряче, бо Мія заснула одразу після того, як я її переодягнув та вклав,- сказав батько Гліба, який приєднався до нас та сів біля своєї дружини.- Кіро, ти дуже сподобалася Мії.
-Дівчинка і мені дуже сподобалася, нагадує чимось мене в дитинстві,- відповіла та зробила ковток кави.
Потім ми почали їсти та одночасно перекидатися словами. Через деякий час Дана Богданівна принесла аж два альбоми. Вона почала розповідати історію як вони познайомилися і ми з Глібом почали уважно слухати.
-Це була зима як зараз. Тоді випав перший сніг, і ми, це я, Інна, Андрій, Максим, Денис, це брат Макса гуляли після пар. І якось так вийшло, що ми стали свідками сварки між парою. Хлопець вдарив дівчину і вона впала, Ден тоді звичайно заступився за неї. Цією дівчиною виявилася Агата, рідна сестра твоєї мами. Агата сильно плакала та попросила зателефонувати до когось, і це виявилася Ліза. Пам’ятаю як ти тоді прилетіла, аж вискочила з того таксі.
-А потім ще відчитувала Агату хвилин 20,- додав Максим Станіславович.
-І не дарма відчитувала, довіряти всяким придуркам не треба було! І не відчитувала я її так довго, не треба брехати,- обурилася мама.
-Як скажеш, білявко,- лагідно промовив чоловік чим привернув до себе увагу.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Божевільні емоції, Ірина Білик», після закриття браузера.