read-books.club » Жіночий роман » Твоя некохана дружина, Юлія Бонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Твоя некохана дружина, Юлія Бонд"

98
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Твоя некохана дружина" автора Юлія Бонд. Жанр книги: Жіночий роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Твоя некохана дружина, Юлія Бонд» була написана автором - Юлія Бонд, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Жіночий роман".
Поділитися книгою "Твоя некохана дружина, Юлія Бонд" в соціальних мережах: 
– Сьогодні ж розірвеш заручини з нареченою і зробиш пропозицію моїй племінниці. – Жартуєте? Ми з Уляною розлучилися місяць тому. Я виконав свою частину договору, у вас не має бути жодних претензій. – Невдячне щеня. Уля вагітна від тебе. Якщо відмовишся одружитися, то відберу все, що дав. Зроблю голим та босим. – Я не люблю вашу племінницю і ніколи не любив. – Це мене не хвилює. Мій онук має народитися у законному шлюбі. Поживете трохи після народження, а потім я сам вас розлучу! Відчуваючи, як катастрофічно не вистачає повітря, я послабляю вузол краватки та розстібаю на сорочці два верхні ґудзики. Маячня. Якщо дівчина все-таки від мене залетіла, то чому нічого не сказала? Ми ж бачимося майже щодня! Якого біса ця бліда поганка проковтнула свій язик?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 21
Перейти на сторінку:
Розділ 1

Анотація:

– Сьогодні ж розірвеш заручини з нареченою і зробиш пропозицію моїй племінниці.
– Жартуєте? Ми з Уляною розлучилися місяць тому. Я виконав свою частину договору, у вас не має бути жодних претензій.
– Невдячне щеня. Уля вагітна від тебе. Якщо відмовишся одружитися, то відберу все, що дав. Зроблю голим та босим.
– Я не люблю вашу племінницю і ніколи не любив.
– Це мене не хвилює. Мій онук має народитися у законному шлюбі. Поживете трохи після народження, а потім я сам вас розлучу!
Відчуваючи, як катастрофічно не вистачає повітря, я послабляю вузол краватки та розстібаю на сорочці два верхні ґудзики.
Маячня. Якщо дівчина все-таки від мене залетіла, то чому нічого не сказала? Ми ж бачимося майже щодня! Якого біса ця бліда поганка проковтнула свій язик?

 

РОЗДІЛ 1

Богдан

Щільно стиснувши щелепи, Ігор Іванович дивиться на мене з-під насуплених брів:

– Сьогодні ж розірвеш заручини з нареченою і зробиш пропозицію моїй племінниці.

– Жартуєте? Ми з Уляною розлучилися місяць тому. Я виконав свою частину договору, у вас не повинно бути до мене жодних претензій.

Я посміхаюся.

Ну й приколіст цей мужик. Тільки жарти взагалі не смішні. Я досі, як згадаю його племінницю, так у холодний піт кидає. Через себе переступив, щоб до неї доторкнутися, як до жінки.

– Невдячне щеня. Уля вагітна від тебе. Якщо відмовишся одружитися, то відберу все, що дав. Зроблю голим та босим.

Що-о-о?

– Це неможливо! – різко заперечую я, і кулак Ігоря Івановича з гуркотом опускається на гладку поверхню письмового столу.

– Можливо, придурок! Чи ти не знав, що коли двоє людей займаються сексом, то у них можуть бути діти?

Хитаю головою.

Та нісенітниця це все собача. Не багато того сексу і було, а те, що було – завжди із захистом. Та й взагалі, не люблю я цю бліду поганку. Худа вона. Страшна. Вії руді. Ластовиння по всьому обличчю. А ще жахливі шрами на тілі.

Бр-р-р.

Знаю, це наслідки пожежі, в якій згоріли її батьки, а Уляна дивом залишилася живою. І мені її шкода по-людськи, тільки все одно не розумію: чому я маю одружитися з цим чудовиськом?

Мені блювати хочеться від одного погляду на ці опіки. Але вголос про це краще не говорити, інакше Ігор Іванович і прибити може – у нього з кукухою трохи того, колишній військовий – у минулому контужений на голову і не раз.

– Я не люблю вашу племінницю і ніколи не любив, – кажу правду, ну навіщо йому такий зять? Хай передумає, доки не пізно.

– Це мене не хвилює. Головне, мій онук має народитись у законному шлюбі. Поживете трохи після народження, а потім я сам вас розлучу!

Стрільнувши в мене вбивчим поглядом, Ігор Іванович дістає з шухляди письмового столу невелику коробочку для ювелірних прикрас, передає мені.

– На. Подаруєш сьогодні Уляні.

Ковтаю грудку, що підкочує до горла. Схоже, реально попав.

– Що дивишся, Богдане? Бери давай. Не бійся, – зло посміхається. – Це лише обручка. Я вже про все подбав, можеш не дякувати.

Язик прилипає до піднебіння. Відчуваючи, як мені катастрофічно не вистачає повітря, я послабляю вузол краватки та розстібаю на сорочці два верхні ґудзики.

Маячня якась. Якщо ця дівчина все-таки від мене залетіла, то чому нічого не сказала? Ми ж бачимося майже щодня! Якого біса ця бліда поганка засунула свого язика глибоко в дупу?

– Не треба випробувати мого терпіння, Ольховський. Якщо надумаєш відмовитися – зітру в порошок! Не забувай, хто з тебе зробив людину. Це завдяки мені ти живеш у розкішному будинку, їздиш на дорогій іномарці та бабло гребеш лопатою. А міг би досі сидіти у своєму Кукуєвому й надалі працювати вчителем інформатики. Хочеш назад у сільську школу?

– Не хочу, – через зуби ціжу, зробивши над собою чимало зусиль, щоб не нагрубити.

– Ну ось і домовилися. Бери давай обручку і вали вже. Термін даю до завтра. І не думай налажати, Ольховський, – загрожує пальцем як дитині. — Ти знаєш, яка дорога мені Уляна.Образити її я нікому не дам. Так що поводься як треба, а про решту я подбаю. Вільний.

З відчуттям, що мені на голову вилили відро лайна, я плетусь на вихід із кабінету, але в останній момент мене кличе Ігор Іванович. Каже, що я забув чортову обручку.

Натягнувши посмішку, що аж вилиці зводить, я повертаюся. Проігнорувавши погляд старого, хапаю зі столу коробочку з обручкою. Стискаю її пальцями. Та щоб воно все провалилося!

***

Вискочивши з будівлі обласної ради, сідаю за кермо своєї машини. Агресія заповзає під шкіру і навіть глибше.

Ні, ну не розумію, як могло залетіти це дівчисько!

Я пам'ятаю, як контролював кожен наш секс. Жодного разу не проігнорував резинку, якщо лише це не витівки молодшої сестри. Якось я взяв у її кімнаті пачку з презервативами. Невже через них?

Відчуваючи, як мене накриває агонією, таки дзвоню малій. Наїжджаю на неї особливо не розбираючись.

– Ти що брав презервативи у моїй кімнаті? Ой, дурню…

– Давай без образ, Лесю. Що не так із тими презиками?

– Я проткнула їх голкою.

– Що? У тебе з головою все добре?

– Нормально. Я дитину хочу, а Павло не дуже. І взагалі, нічого було брати без дозволу мої речі. Сам винен. Ось і одружуйся тепер на цій багатій мимрі.

– Ну дякую… Це одруження мені все життя зламає!

– Тож відправ свою дівку зробити аборт? До мене якісь претензії? Чи це я змушувала тебе спати зі цією дівчиною?

Закочувавши очі, стримую в собі порив зірвати злість на молодшій сестрі. Вона сто відсотків має рацію. Нема чого було зустрічатися з цією мишею. Треба було одразу послати Ігоря Івановича кудись якомога далі та звалити разом із заходом сонця. Звичайно ж, це означало б хрест на моїй кар'єрі. Але з іншого боку, я був би вільним і одружився з коханою дівчиною, а не з цим чудовиськом, від виду якої мені хочеться якнайшвидше повіситися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 21
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твоя некохана дружина, Юлія Бонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Твоя некохана дружина, Юлія Бонд"