Читати книгу - "Межа Фундації"

— Про це безпечно розмовляти? — запитав Тревіз.

Квінтесетц знизав плечима.

— Думаю, що не зовсім. Консервативні елементи серед нашого населення були б нажахані. Однак вони не контролюють уряд уже протягом століття. Секуляристи мають сильну позицію і матимуть її надалі, якщо консерватори не скористаються нашими — уже вибачте на слові — антифундаторськими упередженнями. Та й до того ж я обговорюю це питання через своє наукове зацікавлення стародавньою історією, Ліга академіків за потреби надасть мені рішучу підтримку.

— У такому разі, — сказав Пелорат, — ви розповісте нам вашу головну загадку, С.К.?

— Так, але дозвольте впевнитися, що нас не перервуть або не підслухають. Як те прислів’я: якщо й мусиш дивитися бику в обличчя, не треба ляскати його по писку.

Він легенько торкнувся якогось візерунка на робочій поверхні інструмента на своєму столі й сказав:

— Тепер ми в ізоляції.

— Ви впевнені, що вам не поставили жучків? — запитав Тревіз.

— Жучків?

— Що ніхто до вас не підключився й не прослуховує. Що у вас немає пристрою, який за вами спостерігатиме, записуючи зображення, звук або й те, й інше.

Квінтесетц був приголомшений.

— Тільки не на Сейшеллі!

Тревіз знизав плечима.

— Ну, якщо ви так кажете…

— Будь ласка, продовжуйте, С. К., — сказав Пелорат.

Квінтесетц скривив губи, відхилився на спинку крісла (що трохи подалося під його вагою) і склав кінчики пальців. Здається, він просто розмірковував, із чого почати.

— Ви знаєте, що таке робот? — запитав він.

— Робот? — повторив Пелорат. — Ні.

Квінтесетц подивився на Тревіза, який повільно похитав головою.

— Але ж ви знаєте, що таке комп’ютер?

— Авжеж, — нетерпляче відповів Тревіз.

— Добре, отже, мобільний комп’ютеризований інструмент…

— Це мобільний комп’ютеризований інструмент. — Тревіза не полишало нетерпіння. — Їх незліченна кількість різновидів, і я не знаю жодного узагальнювального терміна, окрім як «мобільний комп’ютеризований інструмент».

— …що на вигляд точнісінько як людина, називається роботом, — незворушно завершив своє визначення С. К. — Відмінність робота в тому, що він людиноподібний.

— Але чому людиноподібний? — щиро здивувався Пелорат.

— Я не впевнений. Визнаю, це дуже неефективна форма для інструмента, але я просто повторюю легенду. «Робот»[1] — це старе слово з мови, яку вже неможливо визначити, але наші науковці кажуть, що під ним розуміють «працю».

— Я не можу згадати жодного слова, — скептично сказав Тревіз, — що бодай трохи було б схоже за звучанням на слово «робот» і мало якийсь зв’язок зі словом «праця».

— Безумовно, жодне слово в галактичному стандарті, — сказав Квінтесетц, — але вони кажуть саме так.

— Це може бути зворотною етимологією, — сказав Пелорат. — Ці предмети використовували для праці, тому стали казати, що це слово означає працю. У будь-якому разі навіщо ви нам це розповідаєте?

— Тому що на Сейшеллі вкорінилася традиція вважати, що роботів винайшли та вигадали тоді, коли Земля була єдиним світом і вся Галактика лежала перед нею незаселена. І тоді виникло два типи людей: природні та винайдені, з плоті та металу, біологічні та механічні, складні та прості…

Квінтесетц зупинився і сказав із сумним сміхом:

— Вибачте. Неможливо говорити про роботів, не цитуючи «Книгу Польоту». Роботів вигадали люди Землі — і мені не потрібно казати більше. Це доволі ясно.

— А навіщо вони вигадали роботів? — запитав Тревіз.

Квінтесетц знизав плечима.

— Хто може сказати з такої часової відстані? Можливо, їх було мало й вони потребували допомоги, зокрема, у великій справі дослідження та заселення Галактики.

— Це розумне припущення, — відповів Тревіз. — Щойно колонізували Галактику, потреба в роботах зникла. Нині в Галактиці точно немає людиноподібних мобільних комп’ютеризованих інструментів.

— У будь-якому разі, — вів далі Квінтесетц, — далі, якщо дозволите, спробую спростити цю історію і викинути всі ті поетичні прикраси, з якими я не погоджуюся, але з якими погоджуються — чи вдають, що погоджуються, — широкі маси. Навколо Землі виросли світи-колонії, що оточували сусідні зірки, і в цих світах було набагато більше роботів, ніж на самій Землі. У цих примітивних нових світах від роботів було набагато більше користі. Земля фактично відступила, не бажаючи мати роботів, і повстала проти них.

— Що сталося? — запитав Пелорат.

— Зовнішні Світи були сильніші. За допомогою роботів діти розгромили та захопили Землю-Матір. Перепрошую, але не можу втриматися від цитування. Але були на Землі й ті, хто втік зі свого світу, маючи кращі кораблі та потужніші способи подорожувати крізь гіперпростір. Вони втекли на далекі зірки та планети, набагато далі за ті світи, які було заселено першими. Було засновано нові колонії, без роботів, де люди могли жити вільно. Це були так звані часи Польоту, і день, коли перші земляни дісталися сектора Сейшелл — фактично, саме цієї планети, — це і є День Польоту, який святкують щороку вже багато тисячоліть.

— Мій любий друже, але ж тоді з ваших слів виходить, що Сейшелл було засновано безпосередньо із Землі.

На якусь мить Квінтесетц замислився, вагаючись із відповіддю. А тоді сказав:

— Це офіційне вірування.

— Але ви, — сказав Тревіз, — ясна річ, його не підтримуєте.

— Мені здається… — почав Квінтесетц, а потім вибухнув: — О великі зірки й малі планети, не підтримую! Усе це занадто нереально, але це офіційна догма, і хоч би яким секуляризованим став уряд, він мусить визнавати її хоча б на словах. І все ж перейдімо до справи. У вашій статті, Я. П., немає жодних натяків на те, що ви знали про цю історію — про роботів та дві хвилі колонізації, меншу з роботами й більшу без них.

— Звичайно, не знав, — відповів Пелорат. — Зараз я чую її вперше і, мій любий С. К., безмежно вдячний вам за те, що ви мені її розповіли. Я приголомшений тим, що в жодному тексті не було на неї й натяку…

— Це наочно демонструє, — сказав Квінтесетц, — яка дієва наша суспільна система. Це наша сейшеллська таємниця — наша велика загадка.

— Можливо, — сухо сказав Тревіз. — Та все ж друга хвиля колонізації — без роботів — мала рухатися в усіх напрямках. Чому ж тоді ця велика таємниця існує лише на Сейшеллі?

— Можливо, вона існує і в інших місцях і так само є таємницею, — відповів Квінтесетц. — Наші консерватори вважають, що лише Сейшелл було заселено із Землі, а решту Галактики заселили із Сейшелла. Але це, звичайно ж, нісенітниця.

— Ці другорядні загадки із часом можна розгадати, — відповів Пелорат. — Тепер я маю вихідну точку й можу почати шукати аналогічну інформацію про інші світи. Важливо, що я знаю, яке запитання ставити, а хороше запитання, звичайно, то є ключ до нескінченних відповідей. Як мені пощастило, що…

— Так, Янове, — погодився з ним Тревіз, —