Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

міститься в етнонімі сколоти та імені Колаксай, що його мав перший скіфський цар і родоначальник династії скіфських царів (див. статтю «Сколоти, склавини, слов'яни: світло проливає санскрит»). Компонент — ксай в імені Колаксай — відбиття грецькою мовою індоіранського кшатр-/хшатр — «сила», «влада»: саме ця основа дала життя вкрай важливому термінові на означення військового стану давньоіндійського суспільства, так званих кшатріїв, стану воїнів, з якого й мусили походити царі.

Ім'я Колаксай, отже, має значення «Ватажок/Цар роду/племені», «Вождь роду/племені». Цілком очевидно, що воно постало з первісного терміну на означення племінного ватажка і лише з плином часу стало повноправним чоловічим іменем, як це засвідчується і в багатьох інших народів. Імена Колаксай та Хільбудій, як бачимо, мають спільні перші компоненти, тобто Кола- та Хіль-, які відбивають надзвичайно важливий для первісного суспільства термін, пов'язаний з родиною, родом, племенем, родоводом. А оскільки ці два важливі компоненти наявні в іменах двох осіб, які належать до верхівки сучасного їм суспільства, то можна припустити, що обидва імені в основі своїй мають приблизно однакове значення. Тобто ім'я Хільбудій може бути значеннєво тотожним імені Колаксай, отже, й елементи — будій та — ксай теж можуть нести приблизно однакове значення. Виходячи з соціального статусу Хільбудія, компонент — будій мав би означати щось на зразок «ватажок», «вождь», «поводир» тощо.

Насамперед привертають увагу в цьому плані авестійське патай та середньоіранське пат — «володар», «ватажок», «родовий старшина», які в новоіранських мовах прибрали форм пет/пат/бад/буд тощо. Вони засвідчені в багатьох важливих іранських термінах, чимало з яких мають свої індійські відповідники. Це, зокрема, хазарапат — «тисяцький» (від хазар — «тисяча»). Цей титул грецькі автори передають терміном хіліарх; він означає верховного сановника при царському дворі, котрий очолював полки «безсмертних», десятитисячне військо, яке складало кістяк перської армії при Ахеменідах. Це <188> й іранський титул наупет — «командуючий флотом», «флотоводець», «капітан судна/корабля», який відповідає грецькому наварх. Це і хшатрапаті — «глава/ватажок хшатри», де хшатра тотожна індійській кшатрі і означає представників воїнського стану, військової аристократії. В аккадських текстах ахеменідської доби зустрічається титул гітепату, котрий спершу значив «наглядач за худобою», «пастух», а згодом став означати чиновника фінансового відомства, який оцінював податок, що надходив у царську казну. На фортечних стінах Персеполіса, одній із ахеменідських столиць, засвідчено слово хатармабатіш, що його вчені тлумачать як «старшина жерців-атхарванів» (Дандамаев, 216, 234, 243, 288, 316).

До цього ж ряду стають і деякі інші іранські приклади: дах'юпаті — «владика країни», «володар країни», яке відповідає середньоперському дехпат, яке грецька мова запозичила і яке в ній прибрало форми деспот — «самодержець», «правитель». У стародавніх східних монархіях і деяких феодальних країнах Сходу дехпат, тотожне індійському дешпаті, - правитель з необмеженою владою, а з часом цей термін прибрав відчутно негативного значення — жорстока, свавільна людина, деспот. Це також і сатрап — правитель області або провінції-сатрапії у стародавніх Персії та Мідії, а також в еліністичних монархіях IV–I ст. до н.е., а знову ж таки в переносному розумінні — свавільний адміністратор, безконтрольний правитель. Причому сатрап — усічена форма, повна буде іранська форма хшатрапет (інд. кшатрапаті).

Чимало подібних термінів знає вірменська мова, причому вважається, що значна частина їх, якщо не переважна, увійшла в вірменську мову через мову парфянську. Серед деяких словотвірних суфіксів, які увійшли до вірменської мови з іранських мов, є і суфікс — пет (з давньоіранського пайті). Ось деякі терміни із цим суфіксом: могпет — «верховний жрець» (давньоір. магупаті, новоперське мобад/мобед); спарапет — «комадувач армією», «воєначальник» (новоперське сіпахбад від сіпах — «військо») тощо (ДИЯ, 40–41).

Цікавою є згадка в Геродота про те, що лівійці називають царя баттас; термін цей, як вважає відомий чеський мовознавець Ю.Покорни, — середземноморський мовний релікт, з яким споріднене грузинське батоно — «пан», «добродій».

І, звичайно ж, подібний термін знають індійські мови, це — паті. Імена з цим компонентом надзвичайно поширені в Індії, він із санскриту означає «пан», «повелитель», «господар», «хазяїн», «чоловік» (СРС, 364). Саме слово паті складається з двох елементів: па- «захищати», «охороняти», «берегти» та — ті, суфікса, який творить дієприкметники теперішнього часу. Тобто слово паті дослівно означає «той, що захищає/боронить/опікується», інакше — «захисник», «охоронець». Звідки й такі поширені в різних мовах терміни, як патер, падре, батько, батя тощо.

Насамперед паті входить в імена та епітети індійських божеств: <189> Праджапаті — «Батько/Захисник усього живого», «Владика створінь», а Праджапаті — епітет бога творця Брахми; Брихаспаті — «Владика/Батько молитви/праведного слова», наставник богів; Пашупаті — «Батько/Захисник тварин/худоби», тобто Шіва-Рудра, котрий, як і слов'янський Влес/Велес є «скотіїм» богом у своїй міфології.

Паті — неодмінний компонент важливих соціальних термінів: раштрапаті — «глава держави», у сучасних індійських мовах — «президент»; сенапаті, вахініпаті — «воєначальник», «полководець», досл. «ватажок армії/війська»; бгуміпаті, кшітіпаті, сарвапаті — «цар», «владика землі/всіх»; сабгапаті — «голова зборів», сучасне «головуючий»; гопаті — «пастух», а також «воїн», «цар», досл. «охоронець корів/худоби», а оскільки го означає ще й «земля», то й «захисник/охоронець землі», тобто «цар»; гріхапаті — «господар дому», «хазяїн», «глава родини» та багато інших термінів.

Знають подібний компонент балтійські та слов'янські мови: литовське viespatis — «пан», «хазяїн», pats — «господар», «хазяїн»: рос. батя, господин, госпожа, укр. батько, господиня, господь, Причому українське батько відзначається не лише значеннями «глава родини», «захисник сім'ї», але й стійкою традицією до порівняно недавнього часу вживатися саме по відношенню до козацької старшини, ватажків, отаманів тощо. Що свідчить про надзвичайно давні витоки слова й уживання його саме в військовій сфері. Що ж до слова господь, то й воно означає «Батько/Захисник усіх», бо іранське гос- у ньому споріднене з індійським віш — «всі», «все», відбите в давньому слов'янському слові весь — «село». Санскритське вішапаті, тотожне viespats — «господар», «бог», окрім значень «добродій», «господар», має і значення «глава общини», «керівник громади», «сільський староста» (SED, 521). Сюди ж давньопруське waispatti — «пані», яке первісно сходить до значення «дружина сільського старости», «дружина ватажка громади» і в якому компонент — patti споріднений із санскритським патні — «дружина», досл. «захисниця», «берегиня», і з українським пані, яке має свої паралелі в деяких інших слов'янських мовах, скажімо, в польській, чеській тощо.

Таким чином, компонент — будій в імені Хільбудій має численні відповідники як в іранських,