read-books.club » Публіцистика » Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

218
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Таємниці розкриває санскрит" автора Степан Іванович Наливайко. Жанр книги: Публіцистика / Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 64 65 66 ... 100
Перейти на сторінку:
тобто до повня місяця, мають назву бака-панчака, досл. «журавлина п'ятірка». Вважається, що навіть журавель упродовж цих п'яти днів не споживає риби, а тим більше набожна людина мусить ревно дотримуватися посту. Зрозуміло, що за цим стоїть цілий комплекс уявлень і вірувань, пов'язаних із Вішну-Крішною та журавлем.

Буддійська література знає кілька притч, пов'язаних із журавлем. Дві з них так і називаються — «Бака-джатака» й «Бакабрахма-джатака», тобто «Притча про журавля» і «Притча про Журавля-Брахму». Брахма в індійській міфології — творець світу, разом із Вішну й Шівою він складає так звану трійцю /трімурті/ верховних богів індуїз<180>му. Від неї невіддільний тризуб, у якому Брахма уособлює праве вістря, Вішну — ліве, а Шіва — середнє, що, в свою чергу, символізує творення, збереження і нищення світу.

Брахма зображається верхи на журавлі або лебеді, вони — його їздові птахи, як їздовим птахом Вішну є міфічний Гаруда, цар птахів, а Шіви — бичок Нандін. Ці ж птахи пов'язуються і з дружиною Брахми — Сарасваті, причому характерно, що санскрит знає слово сарас — «журавель», «лебідь». Зважаючи, що компонент — ваті в її імені — суфікс, тотожний укр. — виця /наприклад, у річкових назвах/, то саме її ім'я може означати «Журавлина/Лебедина». У «Рігведі» Сарасваті — найшанованіша ріка, їй там присвячено три гімни. Матір'ю її вважається ріка Сіндгу /Сінд, Інд/. У неї сім сестер, цебто інших річок, вона — мати потоків, найкраща з матерів, річок та богинь, називається асурською і божественною. У неї золота колісниця, вона багата кіньми, покровителька співців і поетів, богиня священної мови. У післяведійський період стає богинею красномовства й мудрості, дружиною Брахми, винахідницею санскриту, покровителькою наук і мистецтва. У Києві існує український ансамбль індійського танцю, названий на її честь — «Сарасваті». Первісно Сарасваті — річкова богиня. Вважається, що в основі цього образу — ріка Сарасваті в північно-західній Індії, якої тепер немає і яка, за уявленнями, зараз тече під землею. Існує думка, що ця назва — результат перенесення на індійський грунт іранського гідроніма, авестійська назва якого — Харахвайті. Ця ріка нібито була важливим рубежем у міграції аріїв, тобто індійців та іранців, зі своєї прабатьківщини, яку багато хто вбачає в ареалі на північ від Чорного моря. А коли так, то ця ріка первісно могла існувати ще на цій прабатьківщині, тобто вона мусила відбитися і в гідронімії України. «Махабгарата» знає плем'я сарасвати; назва ця, на думку деяких учених, дана через те, що плем'я жило на берегах Сарасваті. Інші вважають, що воно поклонялося богині Сарасваті, через що й саме плем'я називалося її іменем. У штаті Уттар Прадеш і сьогодні існує брахманська каста сарасватів, у назві яких могли відбитися згадані щойно версії, але міг відбитися і зв'язок із журавлем чи лебедем як тотемним птахом. До речі, сам Гопал Баглай брахман і уродженець Уттар Прадешу; тут же знаходиться і Матхура, місто основних подій між Крішною і Кансою-Журавлем, описаних, зокрема, в «Премсагарі» /«Океані любові»/ Лаллу джі Лала /ХІХ ст./; цей твір іще 1937 року переклав наш земляк із Золотоноші, відомий індолог академік Олексій Баранников /1890-1952/.

Як мовилося, слово хінді багла походить від санскр. бака — «жура<181>вель», «чапля», розширеного суфксом — ла, який, до речі, наявний у словах «чапля» й «журавель» як — ля та — ль. У санскриті та хінді суфікс — ла утворює прикметники від іменників. Наприклад, мадгу «мед» — мадгула «медовий/медв'яний», «солодкий»; манджу «краса», «врода», «чарівність» — манджула «гарний», «вродливий», «чарівний». Це слово відбилося в прізвищі козака Кальницького полку — Грицько Мандзуленко /277; сотня Дашовська/; у цій же сотні служив і Федір Рудрименко /одне з імен Шіви — Рудра/. Козак Радко Манджеленко /205/ був в Уманському полку. В Індії Манджула — чоловіче й жіноче ім'я. Героїня «Океану сказань» кашмірського поета Сомадеви /ХІ ст./ і цариця має ім'я Манджуліка, тобто «Красуня», «Вродливиця». У Полтавській області є річка Манжейліка /варіанти — Манжелія, Манжалія/, права притока Псла (СГУ, 351). Неподалік — село Манжелія /в Глобинському районі/, назва якого вважається тюркською. Слід відзначити, що хінді — дж- переходить у — дз- в маратхській мові, поширеній у штаті Махараштра /Західна Індія/, а цей ареал виявляє паралелі з українською топонімією та гідронімією.

Українці знають прізвлще Бака; Бака — річка в Криму, притока Качі. Там же річка Баклаїр /СГУ, 30/. В Україні є річки Бакова, Баковецька /сюди ж, очевидно, Бокова й Боковенька, притока Бокової /СГУ, 62/. Санскр. бака має і форму вака, тому сюди долучається річкова назва Вака /СГУ, 80/. Річки Бакай, Бакайка, Бакайчиха фіксуються в басейнах Дніпра, Сіверського Дінця, Південного Бугу й Азовського моря. Інше санскритське слово на означення журавля або чаплі — бакота /SED, 384/. У сучасних українців побутує прізвище Бакота. Село Бакота, відоме з 1240 року, є в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області. Таку ж назву має і річка, притока Дністра, у тій же Хмельницькій області, де засвідчено річку й населені пункти Баглаї /СГУ, 31/. Село Бакота є також у Волинській області.

Синонімом до багла є діалектне хінді бакула /ХРС ІІ, 197/. У Сумській області, у водозборі Псла, маємо ручай Бакулин /СГУ, 31/. Козак Полтавського полку /414; Зінківська сотня/ мав прізвище /чи прізвисько/ Бакуль. У цій же Зінківській сотні служив козак Федір Журавка. У цьому ж полку, але в іншій сотні був Захарка Журавний /394/, у Миргородському — Пилип Журавко /322/, в Прилуцькому — Іван Жоравський /454/, у Ніжинськоглу — Юхим Журавель і Терешко Журавленко /464, 466/, у Чернігівському — Лашко Журавель та Овдій Журавленко /477/ тощо. Що стосується козацьких прізвищ Чапля, Чапленко, Чаплинський, то вони в «Реєстрі» засвідчені виключно в Кропивнянському полку — всього 6. Із них прізвищ Чапленко — 4 в одній сотні, Оркліївській, можли<182>во, братів чи близьких родичів /355/. Гнатко Чапля — з Демської сотні, Іван Чаплинський — з Пирятинської /351, 361/.

Різновидом багла — «журавель», «чапля» є і бугла, а в Тернопільській області маємо річку Буглівку й село Буглів /СГУ, 73/. Слово багаль — теж різновид багла, звідки, очевидно, й українське прізвище Багаленко /Богаленко/. Грицько Богаленко служив у Корсунському полку і в тій самій сотні Ясутина, де й козак Андрій Баглаєнко /156/; тут, до речі, були й інші козаки з виразними індоарійськими прізвищами — Бальвір, Білденко, Курупа, 0нупко.

1 ... 64 65 66 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"