Читати книгу - "Вибрані твори"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Я радію, що ти непохитня українка. Радію, що ти так же палко любиш поезію і літературу, як і я, і що ти здібна творити ніжні і гарні вірші. Радію, що ти любиш життя і що ти так тонко і гостро відчуваєш Кохання. Знаю, що наша дружба нам дасть багато. Зою я дуже люблю. Хороша вона надзвичайно і для душі мені давала багато, та для розуму — нічого.
Ну, вже досить. Чи не надокучила ще тобі? Хіба що так. Де ж ти тепер і що робиш та читаєш? Я читаю багато, але все ж ця бібліотека не посідає цікавих річей. Ну, поки кінчаю. Допишу, аж дістану від тебе листа.
16/VII. Зараз ранок, тільки що принесли з пошти твого листа, отже, вже знаю, куди тобі писати. Сьогодні у нас була цілу ніч страшна буря. Тріщала над самим домом, зламало нам забор, і всю ніч небо було червоне від пожеж на сусідніх селах. Я дуже люблю бурю, але тут, де нема ніяких жоручхронів, все ж трохи страшно.
Ти пишеш, що незадоволена своїм «селом». Я ж своє просто ненавижу! Спека, пісок, мухи, комарі, клопи і хлопи, а натомісць нема ні річки, ні ванни. Довкола все це хоріє наріжні шлункові і прочі інфекційні хороби, отже, приємного мало. Глибоко певна, що оскільки б Толстой пожив тут пару днів, то прокляв би всі свої ідеї «зближенія с народом».
Я взагалі досить демократично настроєна, але все ж чим більш пізнаю, тим більш презираю селян. Яке ж це брудне, фальшиве і жорстоке! Зрештою, знаю лише польське село, може, наше хоч трохи інше.
Ох, писала б ще, але не вистарчить місця в коперті. Ще ж посилаю тобі своє «Відвічне». Шкода, що не можу його тепер же надрукувати, бо Л.Н.В. не виходить. Але до іншого журналу не хочу давати.
Цілую тебе міцно, міцно. Вітаю всіх твоїх і п. Ядзю.
Пиши, не барися! Буду нетерпляче чекати листа від тебе.
Твоя Лєна
P.S. Щоб у тебе шкіра від сонця не злазила, смаруй її кремем «Niwea». Дешево і дуже добре! Чи вживаєш щось Світальської на волос?
P.P.S. Читаю тепер Тагора. Чи ти його любиш? Я — дуже!
P.P.P.S. Я теж читаю все, що попадеться! і теж ковтаю! Читай, скільке влізе — плюнь на «сістему».
P.P.P.P.S. 21-го липня матиму 26 років і рівно 10-літ-тя перебування на еміграції. Пишу це з хитрости. Може, ти рішиш мене привітати і, таким чином, швидко напишеш листа...
* * *
[Желязна Жондова], 24/УП 1932
Люба і дорога моя Натуся!
Мабуть, ти вже гніваєшся на мене за довгу мовчанку, тим більше, що ти написала мені два таких гарних листа! Але, вибач Натусенько, не могла відразу відповісти, бо твої листи застали мене в ліжку з великою гарячкою.
Захоріла я на другий день після того, як писала тобі. Ти вже знаєш, у нас була страшна буря, я не спала цілу ніч, а на другий день зрання до вечора у нас, як звичайно, були чужі люди. Я була дуже змучена, голова боліла страшно, але не могла прилягти ні на хвилиночку дома. Отже, я вийшла і лягла під якимось деревом і... заснула. Наслідки — сумні! Земля була страшно вогка і зимна, і я проснулася вся розбита, але ще один день якось переходила, та в понеділок мала високу температуру і м’ягкий бас і цілий тиждень була цілковито хора. Зараз тільки що встала. Обидва твої листа застали мене в ліжку. Ох, Натуся, як я тобі вдячна, що ти мені тепер так багато і так щиро пишеш! Так мені гарно і тепло на душі після твоїх листів, так гарно після них думати.
А думати довелося багато, бо ти порушила дуже цікаві питання.
Так, я ще не мала дитини, але розумію все, що ти переживаєш тепер в зв’язку з Ідою. Зрештою, гадаю, що в її гарячкуванню дійсно нема нічого поважного. Коли я була дитиною, то дуже часто гарячкувала, і найліпший петроградський лікар по дитячих хоробах запевнив моїх батьків, що вражливі діти до 10-ти років дуже часто мають підвищену температуру, цілковито без фізичних причин. Дійсно, нічого поважного з моїх дитячих гарячкувань не вийшло. Отже, не турбуйся цим занадто.
Дорогенька моя Натуся, розумію, яка це трагедія бути матір’ю своєї дитини, а разом з тим — не бути. Але цього треба було сподіватися, віддаючи Іду під опіку своїх батьків, а для тебе іншого виходу не було.
Твої батьки, в свій час, цілковито заміняли Іді тебе і Петруся, отже, нема нічого дивного, що Іда більше горнеться до них, але мені здається, що все це тимчасове, але тимчасове необхідне. Це, безперечно, так і є, як ти пишеш: ти більше зацікавлена майбутнім Іди, аніж твої батьки, хоч можливо, що вони її люблять не менш від тебе, але вони вже в такому віці, коли їх це далеке
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибрані твори», після закриття браузера.