Читати книгу - "Заступниця Баби-Яги, Марина Орєхова"

Вогняна попрощалася та, фиркнувши на останок порцією попелу й іскор на підлогу, залишила наш камін. Тепер він палав звичайнісіньким полум’ям, яке Леся поспішила затушити. Старий димохід явно не впорався з такою кількістю диму, тож наш будиночок затягло смердючим туманом. Кхекаючи та закриваючи ніс, ми повідкривали усе, що тільки можна було відкрити в будиночку, та вийшли на двір, присівши на ганок.

Леся обтирала мордочку фартушком, втомлено та важко дихала. Я зняла сукню, в якій була зранку, та перевділася у найлегше та найвідкритіше вбрання, яке тільки знайшла — лляну сорочку вільного крою, дуже схожу на ночнушку. Але після такої спеки мені вже було все одно. Усе було мокре від поту. Хоітлося навіть білизну зняти, що я й зробила. Запасної у мене, звісно немає, тому обходилася я одним комплектом так собі…

Поки ми остигали надворі, я не очікувала нікого побачити, втім за законами підлості, звісно ж нелегка принесла гостя…