Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

35

Слава

Похитуючись, як п'яний, я вийшов у повітря. Найменше хотілося додому. А хотілося, як божевільному, сміятися і на все горло загорлати якусь пісню. У підсумку так і вирішив, - пройдуся трохи, і зайду в Іскру - а то кинув хлопців, недобре якось. Адреналін так і кипів, - я міг би бродити цієї ночі вулицями до самого світанку.

У клубі все було, як завжди. Виступ давно закінчилося. Дівчата танцювали, хлопці, регочучи і вже обзавівшись новими ципочками на колінах, перейшли з шляхетних напоїв Шиманського на простий і зрозумілий нам віскі.

- А де винуватець урочистостей? – я ввалився в кабінку під оплески друзів. Тільки от Гліба щось ніде не було видно.

- Нашого полку все зменшується, - картинно закотивши очі, сповістив Ед.

- Так, дівки невблаганно косять наші ряди, - Тоха скорчив нещасну пику.

- В сенсі? - Хм ... Щось я не помічав, щоб Шиманський кимось захопився останнім часом. Хоча… Я, здається, взагалі мало, що помічав з того часу, як на мене глянули ці шалені очі.

- Та ось ти спочатку ... Зовсім від компанії відбився, - зітхнув Карін, ляскаючи по стегні красуню, що сидить на ньому. Нє, реально, - він взагалі колись насичується? Після тих чотирьох йому що, все ще мало? – А тепер ось і Глібич.

- Ти можеш виразно пояснити, що трапилося? – терпіти ненавиджу, коли вони ось так починають, – довкола та навколо.

- А я знаю? - Знизав плечима Андрюха, втикаючись губами в улоговинку між грудей. - Побачив якусь дівку, яка в гордій самоті накидалася біля барної стійки, позеленів весь, спалахнув, стиснув кулаки, - зовсім, як ти за півгодини до цього, хіба що пара з вух не почав пускати, а потім відібрав в неї чарку, закинув на плече і пішов зі своєю здобиччю, навіть не попрощавшись.

- Ага, і, головне, - було б там чого пливти! Звичайне таке собі дівчисько, ні особливої ​​тобі фігури, ніжок взагалі не видно, туш по всьому обличчю, і очі тьмяні, - скривився Ед. - З тобою ще зрозуміти можна, - він виразно окреслив у повітрі сексуальні форми, за що відразу отримав по руках, але тільки розреготався, відсахнувшись. - Ти чого, брате? – ображено пирхнув Едік. - Я що? Я ж не посягаю, а просто визнаю, що там є, від чого голову втратити! А тут… Взагалі, незрозуміло, що на Глібушку нашого знайшло!

- Значить, виходить, з панночкою він був уже знайомий, - роблю я нехитрий висновок, - інакше не купився б на такі принади. Ні, ну, ось, тихушник! Знайшов собі когось, може, навіть закохався, - а, судячи з того, що пішов з нею зі свого ж виставлялова, дівчисько йому явно не просто знайоме, - і нікому ні слова!

- Щось Шиманський взагалі останнім часом приховує, - погодився зі мною Андрюха. – Про аварію свою нікому нічого не розповів, про біржу та його заробіток ми, вважай, взагалі майже випадково дізналися, дівка тут ще якась… Здається, наш друг веде подвійне життя, про яке ми ні сном, ні духом!

- Допит із пристрастю! – погоджуємось ми в один голос. Тому що таємниці від друзів завжди потім вилазять боком! Мало, що так можна вляпатися! І хто тоді допоможе?

- До речі, - про секрети, - я повертаюся до Антона. -У тебе там що?

- Я секретничаю тільки, коли боюся наврочити, - регоче Дольський, наливаючи склянку і всовуючи мені в руку. – А тепер, коли ми нарешті тебе дочекалися, завісу таємниці можна урочисто зірвати! Вип'ємо, друзі, за нового ведучого найкрутішої радіостанції «Жага FM». З цього дня, - ну, вірніше, ж із завтрашнього, всі ви прокидатиметеся під мій бадьорий «добрий ранок» і слухати мої найдотепніші у світі жарти, вмиваючись і снідаючи! Я заряджатиму вас своєю енергією прямо з п'ятої ранку!

- Слава великому ведучому! - Виголошуємо ми в один голос. – За твоє блискуче майбутнє у шоу-бізнесі! - гаркаємо хором і осушуємо склянки до дна. Це реально шикарна новина! Здається, всі ми потихеньку, але впевнено, просуваємось вгору!

- І тільки спробуйте продихнути, - моторошним голосом маніяка-вбивці попереджає нас Дольський, зробивши страшні очі. – Я щоранку чекатиму від вас докладного переказу моєї передачі!

- Будемо старанно конспектувати кожне слово! – слухняно запевняємо ми знову наповнюючи свої склянки. Здається, Тоха щасливий, і зараз далеко не найкращий момент питати у нього, як він збирається впоратися. Встигати з програмою до початку занять, звичайно, буде, але щодо корпоративів… Здається, їхній тандем із Едом на цьому закінчиться… Але він зараз так світиться, що краще йому не псувати цієї радості.

Кидаю крадькома погляд на Еда. Той щиро радий за друга, і, здається, теж ще не розуміє, що лишається без партнера… Краще і з ним зараз про це не говорити…

- Четверта ранку, - раптом спохоплюється Андрюха, кидаючи погляд на годинник. - Народ, настав час згортатися!

Ага! Особливо, враховуючи, що ж цього ранку я зустрінуся з Лєрою і повезу її до університету. Ех, аби доїхати, - а то, боюся, що, опинившись з нею в закритому просторі, думати про пари, та й взагалі про щось, крім її губ, точно не зможу!

- До речі, Слава, ти там з'ясував щодо Артура? Що в них із Лєрою?

Отож, чорт, як дехто вміє зіпсувати настрій! Похмура хмара знову опускається кудись у груди, захмарюючи все моє ненормальне щастя.

- Ні поки, - кидаю зі злістю, метаючи поглядом іскри у двері кабінету господаря клубу. - Але обов'язково з'ясую.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно