Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

- А тебе він, значить, кохає? - Рімма спалахнула, скрививши губи в злій усмішці. - І ось - з чого ти це взяла, наївна провінційна дурочка? Так у нього таких, знаєш, скільки? Пачками із собою після бою забирає! Та він навіть не знає всіх імен, з ким спить, як ти не розумієш? Просто ти не погодилася одразу, ось його це й зачепило! Причому тут кохання? Про яке щастя ти говориш взагалі? Я тобі, можна сказати, золбила послугу, відвадив такого бабника! Любов, кохання! - Рімма зі злобою пирхнула. – Переспить із тобою, плюне та забуде! А як ти думала? Уявила себе особливою?

Я закусила губу - до крові, розуміючи, що все, дуже можливо, так і є. Дуже знайомий інстинкт мисливця, - гнатися за тим, що просто так вирішило одразу не впасти до рук. Можливо, Рімма дуже навіть і має рацію, хоч і каже все це зараз зі зла. Але, якби я віддалася Буріну відразу, - хіба він би після мене згадав би? Усередині все похололо, віддаючись глухим, крижаним болем. Хоча... Адже я насправді нічого про нього не знаю... Може, вона все й вигадує щодо його пригод...

- І чого ти тоді домагалася? - Голос зірвався, перетворившись на хрип. - Щоб він замість мене переспав з тобою? А потім – плюнув та забув?

- Може, я б навіть і цьому була рада, - закричала Рімма, і, встрибнувши в джинси і натягнувши кофту, вискочила за двері, зачинивши її з таким гуркотом, що посипалася штукатурка.

- Гей, це моя сумка, - крикнула я слідом, але мене вже ніхто не почув, - вона буквально стрімголов злетіла вниз сходами, нічого навколо себе не помічаючи.

Якщо чесно, я б зараз теж втекла б кудись, якби могла. Та хоч у «Іскру» чи до дівчат. Але ключ від кімнати пішли разом з Ріммою в моїй сумці, а залишати все тут навстіж або ритися в її речах у пошуках ключа не хотілося. Та й взагалі, - краще зараз побути трохи одною.

Закутавшись нарешті в ковдру, я вирішила все добре обміркувати. Але думки не йшли, від слова зовсім. Згадувалися тільки його жаркі, жадібні руки, що притискали мене до себе, його потемнілі очі, від яких мене навіть зараз виносить у нереальне блаженство, а губи самі собою здригалися, знову і знову відчуваючи на собі жар його поцілунку… Так я й заснула, провалюючись у блаженні відчуття, смакуючи їх знову і знову.