read-books.club » Молодіжна проза » Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє 📚 - Українською

Читати книгу - "Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє"

49
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Б’юсь об заклад, моя?" автора Рошаль Шантьє. Жанр книги: Молодіжна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє» була написана автором - Рошаль Шантьє, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Молодіжна проза".
Поділитися книгою "Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє" в соціальних мережах: 
— А якщо он та? — киває мені за спину і доводиться обернутися, щоб помітити двох студенток, що виходять з будівлі універу. — Та, яка темненька? - трохи опустивши сонцезахисні окуляри з перенісся, розглядаю. — Не на мій смак. — Ні, це дівчинка Аланьєва. Я про білявку. — Хм… Цікавий екземпляр. — І це чиста правда. Пальці поколює від азарту, що раптом охопив мене, як часто буває в цьому випадку. — Бачу, — киває, — То згоден? — він дивиться вичікувально, з жахливою усмішкою. Який дитячий садок! Нам що, вперше? — Які терміни? — відповідаю з готовністю і ще раз обертаюся, простежуючи поглядом за дівчиною. — Не поспішай! — ми б'ємо по руках і сідаємо по машинах. Гра почалася. • • • Історія Аріни Туманової та Макара Вітрова. Самостійна історія. Перша книга дилогії. Читати можна окремо, але нащо?)

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 87
Перейти на сторінку:
Розділ 1

—  Гей, красуне! Красуне! Та ж обернися, стій! — кричать ззаду, і я навіть чую, як сигналять, тому й обертаюсь. Тому що цікаво побачити ту саму неймовірну красу, на адресу якої кричать компліменти. Гучно кричать. На всю вулицю, а в мене ж голова болить!

— Ну нарешті! — награно зітхає переслідувач. Награно, бо він не біг, а їхав на ікс п'ятій. — Ти що, не чула мене?

— Чула, і не тільки я. Он подивись, ще пів кварталу чуло! Тобі чого взагалі? — відгризаюся. Не визнавати ж мені, що не чекала уваги короля університету, за яким конала перші пів року першого курсу.

— Мене Макар звуть, але ти, певно, знаєш? — усміхається своєю красивою обеззброювальною посмішкою. Адже усвідомлює, гад, як він на дівчат діє. Не одні труси за допомогою одного свого зубоскальства зняв.

— Не знала, — нахабно брешу, — але тепер знаю. І що?

— Падай, крихітко, підвезу.

— Ой, ні, щира дяка, ми вже й самі не в тім'я биті, якось зеленим другом додому дістанемося. А ось, до речі, і він. Ти зачиняй вікно, Макаре, а то вухо застудиш, — киваю йому і біжу на зупинку до свого автобуса.

Шалено задоволена собою, пікаю телефоном, оплачуючи проїзд і плюхаюся на вільне сидіння. Кааайф. Відшити Макара Вітрова. Раніше мені здавалося це романтичним: Вітров і Туманова, взяти подвійне прізвище і насолоджуватися... тут в моїй голові проноситься звук згортання відеоплівки, і я згадую як дізналася, який він все-таки бабій! Він же все, що рухається... кхм... ну зрозуміло, загалом, що він повністю відповідає своєму прізвищу. Вітряний і заносить його на всі боки попутним. Ех... А мені обов'язково треба вірного. Тепер я над прізвищами не замислююсь, головне, щоб не Криволапко чи Бухар… І Аланьєв. От усім добрий викладач, і мужик дбайливий, Тайка геть щаслива бігає, але прізвище точно дурне! Марк Валентинович Аланьєв - хто це вигадав?!

Смартфон блимає повідомленням. Згадаєш сонце — ось і промінчик.

«Хвилин через двадцять уже буду в тебе, все норм, правоведка затримала», — відповідаю Таїсії Жаровій і кидаю погляд у вікно. І бачу… беху Макарову бачу!

І чого вчепився, питається? Він мене скільки часу не помічав, а тут вітром принесло! Каламбур…

Відвертаюсь і заглиблююсь у телефон, але час від часу все одно поглядаю на дорогу і спочатку мені навіть ввижається, що здалося. Крутої тачки за вікном не бачу і заспокоюю себе тим, що нам виявилося по дорозі і він обігнав автобус. Але зараз! Він знову там.

І коли я виходжу на своїй зупинці, Макар швидко паркується, витягає себе з тачки і встає прямо переді мною. Вираз мого обличчя, напевно, ошелешений, про це кричить його самовдоволений фейс, при цьому добряче дратуючи.

— Я спізнююся, Макаре. — Чого тобі треба?

— Побачення, крихітко. Просто побачення.

— Ти головою зачепився, поки з тачки вистрибував? — спалахую, звузивши очі, — відчепися від мене і їдь у своїх справах, а я думатиму, що ти мені наснився.

— Отже, мрієш про мене? — лівий куточок його тонких губ піднімається в усмішці.

— Якщо це станеться, я неодмінно звернуся до психіатра, — бурмочу і, обійшовши його, йду до Таїного дому. У нас дівич-вечір, який вже місяць відкладається і сьогодні ми просто зобов'язані осушити заздалегідь заготовлені дві пляшки червоного.

— Ти підеш зі мною, крихітко. Я поклопочу про це, — чую навздогін, але не обертаюся.

Між шалено гарним, але вітряним хлопцем і найкращою подругою з пляшками вина, я однозначно обираю друге.

— Арівідерчі, лялю, — кричу, піднявши вгору руку і виставивши середній палець.

Аріна Туманова це вам не чергова краля.

 

***

Таїсія Жарова та Марк Аланьєв – головні герої роману "По секрету твоя".

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
1 2 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє"