Читати книгу - "Одне Різдво на двох , Лада Короп"

   Всього лише одна хвилина й між нами наче знову пролітає іскра. Вже нічого не тямлячи ми починаємо цілуватися. Наші тіла стикаються й ми відчуваємо жар одне одного. Це починає переростати у божевілля. Не знаю чому та мені це подобається. Декілька хвилин й Девід знімає з себе светр, а з мене худі. Ми продовжуємо цілуватися й він кладе мене на ліжко. Обіймаю його за шию й тягну на себе. У передчутті чогось нового я посміхаюся. Сьогодні нічого нам не завадить. Я у цьому впевнена. Наступного ранку ми прокидаємося у ліжку разом. 

Сонце світить яскраво прямо в очі. Девід ще спить тому вирішую поки є нагода піти у душ й знайти щось поїсти. Добре що ми з Девідом закупилися у супермаркеті. Бо декілька днів ми тут перебуватимемо наче у в'язниці. Приймаю душ потім одягаюся та йду на кухню. Готую швидкий сніданок. Чую важкі кроки. Це, мабуть, Девід. 

— Привіт, як спалося? — питає Девід з посмішкою. Зараз він особливо милий. У пом'ятій футболці та скуйовдженим волоссям. 

— Завдяки тобі я майже не спала. Але взагалі нормально. 

— Тобі допомогти? 

— Та ні. Вже все готово. Сідай. 

— Дякую, — Девід обережно обходить мене й сідає за стіл. Потім починає їсти. 

— Ну як? — цікавлюсь. 

— Смачно. У тебе не погано виходить. Й не тільки це, — підморгує Девід. Червонію, бо розумію що він має на увазі. Цієї ночі я показала йому майстер-клас. Та він теж не промах. 

— Їж, давай. Пустун, — сміюся. 

— Ти знаєш у мене з'явився апетит іншого роду... 

— Девід... Сміюся коли він починає мене лоскотати. 

А потім бере на руки. Девід несе мене до спальні. Там ми проводимо майже весь час. Тому наступні три дні минають для нас наче декілька хвилин. Ми багато розмовляємо, сміємося й не тільки. Девід вмілий й досвідчений коханець. А ще дуже турботливий. — Девід, прокидайся. Я чула по новинах, що нарешті дороги розчистили. Й негода минула. Ми врятовані, — кричу й трохи трясу чоловіка. 

— Шеррі, ще досить рано. Давай трохи полежимо. 

— Ти що? Немає у мене часу на це. Мені завтра потрібно бути на роботі. Давай вставай, — кажу. 

Девід сідає на ліжку й тре рукою обличчя. Схоже йому не подобається мій штурм. 

— Ну дай хоч одягнутися. 

— Добре. Піду збиратися. Я вже замовила собі квиток. Хотіла й тобі, але вирішила що це буде занадто. 

— Я доберуся автостопом або потягом, — відповідає Девід. 

— До Нью-Йорку? Але ж це занадто довго. 

— Ну можливо коли я дістануся додому, ти знову підеш у відпустку й ми зустрінемося, — жартує Девід. 

— Ну якщо ти тільки встигнеш до літа. 

— Постараюся. Шеррі те що було між нами...Це..., — починає Девід й легко торкається моїх плечей. Але я різко перебиваю його: 

— Це було прекрасно. Але добре те що добре закінчується. Чи не так? Звісно я не хочу, щоб це закінчилося. Бо мені вже давно не було так легко й безпечно, як поряд з Девідом. Та після зради Кема, я боюся перед кимось відкривати своє серце. Це занадто ризиковано. 

— Так ти, мабуть, права. Навіщо приймати якісь рішення якщо можна просто втекти. Дякую тобі за гарно проведений час. Піду збиратися, — гірко промовляє Девід. 

Після цього ми з Девідом не розмовляємо. Він мовчки проводить мене до таксі й на прощання махає рукою. Моя зимова казка скінчилася. Й Девід з тих чоловіків яких не забувають. Я завжди пам'ятатиму його. Бо здається з ним залишилося й моє серце. 

Шановні читачі не забувайте додавати книгу до бібліотеки щоб не втрачати оновлення. А також підписуйтесь на мою сторінку. В мене завжди є цікавинки для вас!