Читати книгу - "Одне Різдво на двох , Лада Короп"

   Шеррі.

     Кожна дівчинка про щось мріє. Хтось про нову тачку, а хтось про мега крутого хлопця. А особисто я мрію про спокій і відпочинок. Особливо у ті моменти коли у мене завал на роботі та ще й сестра приїжджає на ночівлю з племінниками. Їх троє. Й кожен нестерпний по своєму. Жахливі діти. Навіть не уявляю як Джул з ними витримує? Та ще й збирається народити четвертого. А у мене хоч одне б було... 

— То ти дійсно збираєшся поїхати від нас? — питає мама телефоном. 

— Мамо, я просто їду у гори на відпочинок. І все. Заспокойся, — промовляю. Іноді вона буває просто нестерпною. 

— Але ти не зустрінеш з нами Різдво. Прикро. Це ж наша сімейна традиція, — зауважує мама. 

— Ну один раз не зустріну. Нічого страшного. Подумаєш, — останнє слово було зайвим. Тому що стало вироком для мене. Мені тепер доведеться пів години вислуховувати гнівні тиради. 

— Подумаєш, значить.... 

Так, час пішов. Засікаю тридцять хвилин. Все ж на фразі "невдячна донька" мама закінчує говорити на подив. Бо минуло тільки двадцять п'ять хвилин. Це щось новеньке. 

— І тобі доброго здоров'я, мамо, — кажу у слухавку. 

— Бувай, Шеррі. Схоже мама образилася, але це не мене не сильно бентежить, бо вже завтра зранку я їду до засніженого курорту в горах Швейцарії. 

Це маленький котеджний будиночок, який я орендувала ще два місяці тому. Справжня зимова казка на Різдво. Це була моя маленька мрія і я її здійснила. Наступного ранку першим літаком відлітаю до Швейцарії. Перевіривши чи все на місці нарешті зі спокійною душею сідаю у літак. До будинку дістаюся вже ввечері. Досить довга дорога на мене сьогодні чекала. Відчиняю ключем вхідні двері будинку. Й заходжу всередину. Тут дуже мило й комфортно. Якось по домашньому. Кладу валізи й роздивляюся навкруги. На першому поверсі маленька кухня, вітальня, ванна, душ та навіть джакузі. Клас. Відчуваю на мене чекає гарний вечір. На другому поверсі одна простора спальня та ще одна ванна й туалет. Спальня просто вау. Велике розлоге ліжко з балдахіном. На дерев'яних ніжках. А головне велике вікно краєвид, якого виходить на засніжені гори. Підходжу до вікна й милуюся. Цілих чотири дні справжньої насолоди. Без родичів та набридливих колишніх. Розкладаю речі й одразу ж йду приймати душ. Потім вечеря. Ну й звісно сон під якийсь детективчик. Обожнюю ввечері перед сном дивитися детективні серіали, або трилери. Вечір пройшов прекрасно. Втомлена й вдоволена лягаю спати. Вранці у мене мега плани. Хочу покататися на лижах та на ковзанах. Потім трохи прогулятися, а далі знову відпочивати дивлячись телевізор. Швидко встаю з ліжка й біжу до ванної. Там приводжу себе у порядок. Виходжу з душу в одному рушнику на голе тіло. Чую якісь звуки у холі. Ніби хтось ходить по підлозі. Хто це може бути? Невже злодій чи звірятко якесь? Обережно спускаюся сходами й беру до рук важку вазу, яка мені попалася під руку. Йду тихо, так щоб не скрипіла підлога. 

Раз, два, звуки знову повторюються. Підходжу ще ближче. До самих вхідних дверей. Вирішую замахнутися, коли чую чоловічий голос позаду себе. 

— Ей, міс. Кого це ви вбивати збираєтесь?