Читати книгу - "Арон, Олекса Мун (Alexa Moon) "

Повія між моїх ніг починає задихатися і я чую накочуючи блювотні позиви. Відпускаю її й відкидну дівку, що задихається, вбік.

Брюнетка, витираючи губи, відповзає від мене. Боїться. Бійся! В її очах застигли сльози та німе запитання «За що?».

Так, я блядь знаю про її почуття до мене. І те, що вона не від хорошого життя стоїть на колінах, але відповісти взаємністю не можу. Збагнути не можу, на що вона сподівалася? Досить того, що я викупив цю дівку і її ніхто крім мене не трахає. Але сьогодні я злий. Їй доведеться терпіти все, що я з нею зроблю. Або не зроблю... пішло все до біса!

— Пішла на хрін звідси й не попадайся мені більше на очі! — натягую назад джинси та застібаю ремінь.

— Арон, — жалібно скиглить Жасмин сидячи на підлозі.

Настав час припинити наші зустрічі. Вона мені давно не приносить задоволення. Я не мати Тереза, щоб про когось дбати. Якби у цієї повії була хоч крапля мізків, за ті гроші, які я відвалюю, вона могла б до біса звалити звідси, загубитися і почати нове життя. А натомість вона стоїть на колінах з моїм членом у роті й сподівається, що між нами спалахне іскра. Сподівається, що я викуплю її та прикрашу тонкий безіменний пальчик правої руки важким діамантом.

На хрін воно мені потрібно? Я навіть її справжнього імені не знаю. Тим більше у мене є проблеми серйозніші.

— Наші зустрічі скінчилися! Далі думай сама. Я чув у рудого на тебе стоїть, не упустити цей шанс. — Гидливо кидаю. — Може, він виправдає твої надії? Будеш його другою коханою дружиною.

— Арон! Ні! Стій! Не віддавай мене йому! Я тебе благаю! — застиглі сльози перетворюються на неконтрольований потік води, і брюнетка вибухає криком.

Терпіти не можу всю цю жіночу вогкість. Жодного разу вона мене не пробирала. Зараз теж немає зовсім жалю.

Байдуже глянувши на неї, мовчки забираю свої речі. Кидаю на стіл кілька купюр і виходжу, ляскаючи за собою дверима.

Ноги моєї тут більше не буде. Ця діра подібно до гниючої трясовини, засмоктує твої гроші й тебе з головою. Потрібно буде сказати Мірану, щоби переглянув свої погляди з приводу цієї точки. Нехай здирає з них більше, якщо вони хочуть залишитись на плаву.

За якусь нікчемну секунду мій настрій падає нижче за плінтус. Не розумію, куди ще нижче те? Бажання відправитися в бар і знайти собі пригоди, гасне зберігаючи кулаки в цілості та безпеці. Краще мені поїхати додому та постояти під крижаним душем. Завтра Міран попросив бути зі свіжою головою. Йтиметься про давній підрив депутата. На поверхні опинилося лайно, яке мало потонути кілька місяців тому, а замість цього, лайно розворушив один слідчий, якому схоже жити набридло.

Втомлено розтерши обличчя я провертаю ключ у запаленні маючи намір вирушити додому і виспатися. Але чомусь за п'ятнадцять хвилин я під'їжджаю до паркінгу елітної висотки, де знаходиться дворівнева квартира мого брата.

Я сам не розумію, як переступаю поріг його оселі й опиняюся в темному коридорі. Як безшумно крокую до дверей, за якими ховається гостьова кімната. Туди, де ні про що не підозрюючи спить ця бісова відьма, що хвилює мою свідомість й підсвідомість теж... Яніс даремно дав мені комплект ключів від своєї квартири.

Я почуваюся справжнім хижаком на полюванні та… краще б Валерії там не було. Краще б Ольга збрехала про потоп, який змусив Леру зупинитись у них із Янісом.

Опустивши долоню на ручку дверей, повільно видихаю. Під моїм несильним тиском ручка злегка скрипить й двері відкриваються, явив моєму погляду бажану картину.

На ліжку залитому місячним світлом лежить напівоголена Вона... Побачивши її пружні сідниці у роті пересихає. Роблю крок уперед.

Чуйний сон Валерії зникає без сліду, і жінка підривається з місця. Дивиться на мене сонним поглядом, не розуміючи, що відбувається.

— Що ти тут робиш? — чується її зляканий голосок і в мене остаточно їде дах.

Я щільно зачиняю за собою двері із задоволенням усвідомлюючи, що у квартирі ми одні. Майже.

Ось ти й попалася! Зараз ти даси відповідь за все!

Її переляканий погляд — особлива збочена насолода, а ще я помічаю в ній зміни. Видимі зміни у зовнішності.

Ні, вона не стала білявкою, і моя улюблена родимка у губ досі прикрашає її красиве личко. За ті дні, поки вона уникала мене, дівчина сильно схудла.

Вона морить себе голодом? Чи їй погано? Пригадується, в Ольги на перших місяцях вагітності був якийсь жахливий токсикоз. Може ця погань і в Лери?

Усвідомлення того, що моя жінка мучиться, трохи заспокоює мій гнів, викликаючи жалість. Нині не хочеться покарати. Зараз хочеться забрати її біль собі.