Читати книгу - "Дим і попіл, Абір Мукерджі"

 стояв на пірсі і дивився, як човен розчинився в темряві. Почекав, доки він досягне середини річки, тоді повернувся до сходів і піднявся на насип. Якщо пощастить, Рувель на світанку ступить на французьку землю. Я відпустив її, і не тому, що вона розповіла мені все, що знала, чи навіть половину того, а тому, що розповіла достатньо, щоб зрозуміти, що вона має рацію. У Калькутті я ніяк не зможу її захистити. Не від вояків чи їхніх бойових псів з «Відділу Н», ураховуючи те, що вона знала. Краще, якщо вона безпечно добереться до своїх родичів у Чандернагурі, на який не поширюється їхня юрисдикція.

Доки я піднімався, ще більше усвідомив усю важкість того, що вона довірила мені. Повірити в це було складно, але логіка була приголомшливою. Назва «Равалпінді» позначала не місто в Пенджабі, а серію експериментів, усі вони проводилися в Барракпурі під егідою Аластера Данлопа; експерименти, в результаті яких деякі піддослідні померли, інші були госпіталізовані — обпечені й нажахані до смерті.

Усе це легко робить іприт.

Першими використали його німці. У липні 1917 року вони скинули п’ятдесят тисяч фугасів із цією речовиною на наші лави, і ми одразу зрозуміли, що це щось геть інше. Авжеж, вони вже зверталися до отруйних газів; ми теж, як на те пішлося,— переважно хлор або фосген, але ці речовини лише ледь чіпали очі та легені, а новий токсин випалював ізсередини.

Щасливці відбулися тільки пухирями: нестерпними, невиліковними ураженнями на шиї, тілі й кінцівках. Більшість жертв осліпли. Інші повільно задихнулися.

Спершу ми називали його іпритом, на честь міста Іпр, де його вперше застосували, і тому, що це все, що ми про нього знали. Пізніше відкрили, що це складний концентрат дихлориду сірки та етилену: в’язка солонувата рідина, що пахне хроном; і що це цитотоксичний засіб — він атакує кожну живу клітину, якої торкається.

За словами Рувель, експерименти почалися восени 1917 року. Данлоп та його помічники приїхали до Барракпуру і почали проводити експерименти, метою яких було розробити наш власний гірчичний газ — ефективніший і токсичніший.

Після фіаско в Дарданеллах військові, вважаючи, що на азіатів газ впливає не так, як на білих, захотіли розробити зброю, яка буде ефективною проти всіх ворожих сил, включно з турками. Я бачив вплив отруйного газу на війні. Спостерігав, як люди помирають в агонії, коли газ випалює їм очі й легені; бачив і таких, що перерізали собі горлянку, коли більше не в змозі були витримати біль. Завданням Данлопа було вирахувати мінімальну кількість газу, що вела до фатальних наслідків. Урешті, то були часи війни. Усього не вистачало, і не було сенсу марнувати матеріал. Що ж до людей, лабораторних щурів, над якими проводили експерименти, то їх вибирали переважно з найстійкіших полків — гуркхів і сикхів — і казали, що газ зробить їх сильнішими; їхнє подальше мовчання купувалося обіцянкою кількох нікчемних рупій.

Усе почало прояснюватися. «Рівалпінді» — ось причина загибелі Данлопа, Рут Фернандес і Пріо Таманга. Причина того, що Матильда Рувель тікала, а військові взяли під захист полковника Маꥳра. Це також пояснювало бажання «Відділу Н» знати, що я робив в опійному притоні тієї ночі, коли було вбито Таманга, і завзятість, з якою вони не дали мені допитати Антею Данлоп. Утім, лишилося кілька питань. Хто той гуркх, що вбиває злочинців із «Равалпінді»? Як він пов’язаний із цим проектом? Навіщо ці ритуальні удари в груди й вирвані очі? І, найважливіше, хто наступний у списку?

Я вийшов на набережну і під ліхтарем знову дістав світлину й розглянув обличчя. На додачу до шести осіб, яких нам удалося ідентифікувати, було ще двоє білих офіцерів; вони стояли одразу за Данлопом. Схоже, його помічники. Моє перше завдання — визначити їхнє місце розташування.

Я запхав світлину в кишеню і пішов у напрямку вокзалу, де, як я сподівався, на мене чекав Не Здавайся.