read-books.club » Публіцистика » Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс 📚 - Українською

Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

28
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів" автора Еліот Хіггінс. Жанр книги: Публіцистика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 48 49 50 ... 74
Перейти на сторінку:
деталі. У базі даних жителів Москви місцем народження цієї особи значилося невелике село Апушка на північному сході Росії. Але в регіональній базі такого імені не було. Імовірно, «Фєдотов» працював на компанію «Бізнес-кур’єр», що існувала у 2004–2008 роках, хоча не подавала ознак діяльності. Також він був прописаний у помешканні, яке належало зовсім іншій родині з прізвищем Фєдотови.

На цьому етапі Хрісто вийшов на особу, яка мала доступ до поліційної бази даних переміщення громадян, і дістав деякі паспортні дані Фєдотова. Як і у випадку з «Пєтровим» і «Бошировим», документ видав той самий орган, відповідальний за проїзні документи й паспорти високопосадовців і розвідників. Нам потрібна була фотографія «Фєдотова». Ми спробували добути копію внутрішнього паспорта в джерела, що мало доступ до центральної російської бази даних «Роспаспорт». Але такого запису не існувало. Ми знали, що колись цей файл мусив існувати, адже в поліційній базі переміщень дані паспорта були. Єдине можливе пояснення: російська влада видалила записи про Фєдотова. Отримати фото з російських джерел не вдавалося, тож ми замислилися, де ще могло лишитися зображення цієї особи. Ми звернулися до прикордонних служб у різних країнах, де він бував, і навіть до готелів, де він зупинявся. Нарешті джерело надіслало знімок відсканованого паспорта — і ми побачили обличчя цієї людини.

Однак ми досі не знали справжнього імені. Оскільки іноді конспіративні дані агентів ГРУ частково збігаються зі справжніми, ми прочесали бази на предмет імені й по батькові «Фєдотова» та заявленої дати народження. Це нічого не дало, тож ми спробували ім’я Сєрґєй і дату народження. Забагато результатів — і жодного підозрілого. Тоді ми спробували тільки дату народження та по батькові. У базі даних жителів Москви за 2012 рік виявилося 15 збігів. Одна особа виділялася. Її адреса була Народного ополчення, 50 — гуртожиток Військово-дипломатичної академії, відомої як «Консерваторія ГРУ», яка щороку випускає сотню елітних офіцерів розвідки. Повне ім’я цієї людини — Дєніс Вячєславовіч Сєрґєєв.

З цим іменем ми знову звернулися до злитих баз даних і отримали нові результати, зокрема з адресою «Військова частина 22177» — знову Консерваторія ГРУ. У злитій базі внутрішніх переміщень знайшлися залізничні поїздки Сєрґєєва між Москвою та Санкт-Петербургом — спільні з людьми, чиї прописки або реєстрації авто були прив’язані до адреси Хорошевське шосе, 76б — штаб-квартири ГРУ. Проте знайти фотографію Дєніса Сєрґєєва, щоб порівняти з паспортним фото «Фєдотова», здавалося неможливим. Російська влада вичистила його з державних реєстрів.

Ми спробували відтворити передісторію. Зазвичай у Консерваторію ГРУ набирали спецназівців, передусім із бойовим досвідом. Виявилося, що ім’я Дєніс Сєрґєєв згадане в книжці про бої в російській республіці Дагестан 1999 року, коли туди вторглась ісламістська група із сусідньої Чечні. Тоді російські військові швидко відновили контроль і відтіснили ісламістів, але ті події призвели до Другої російсько-чеченської війни. 1999 року Сєрґєєв командував десантниками і зазнав поранення під час спроби відбити територію в чеченських бойовиків. Ми знайшли тогочасний документальний фільм про подробиці боїв, де є інтерв’ю із Сєрґєєвим.

Ми надали кадр із документалки і паспортне фото «Фєдотова» професорові Уґейлу, який уже проводив експертизу знімків Мішкіна. Цього разу відскановане фото «Фєдотова» було нечітким, кадр із фільму — майже двадцятирічної давності. Уґейл застосував алгоритм машинного навчання, що знав уже мільйони облич. Достатнім для підтвердження особи вважається результат вище за 70 %. У нашому випадку збіг становив 78,2 % 328.

Залишалося питання, якою була роль Сєрґєєва в операції. Ми об’єднали зусилля з Newsnight на ВВС: їхні джерела повідомили, що Сєрґєєв перебував у званні генерал-майора, тобто вищому за Чєпіґу та Мішкіна. Можливо, він був їхнім командиром і наглядав за операцією. Контактна особа з російського оператора мобільного зв’язку надала нам метадані за номером, зареєстрованим на Фєдотова — тобто на конспіративне ім’я Сєрґєєва. Дані відображали всі переміщення телефона Сєрґєєва протягом двох років, із травня 2017-го по травень 2019-го, включно з датою замаху на Скрипалів. У Росії його щоденний маршрут пролягав із дому до будівель ГРУ, зокрема штаб-квартири на Хорошевському шосе. Один нерозважливий дзвінок на номер «Фєдотова» підтвердив наші висновки: то був дзвінок від дружини Сєрґєєва.

Ми змогли відтворити пересування Сєрґєєва в період отруєння Скрипалів, починаючи з придбання квитка до Лондона ввечері напередодні перельоту. В аеропорт він приїхав заздалегідь, але рейс «Аерофлоту» затримувався на дві години. В очікуванні Сєрґєєв спілкувався через телеграм, вайбер, вотсап і фейсбук-месенджер. Також він прийняв дзвінок від особи, яку додаток GetContact визначив як «Амір — Москва». Цей контакт був ключовим протягом усього візиту до Лондона.

Сєрґєєв прибув у Гітроу о 10:33 за місцевим часом і поїхав у центр Лондона, у готель поблизу станції Паддінґтон. Наступні два дні він майже не виходив зі свого номера і більшість часу проводив у смартфоні. Схоже, Сєрґєєв не довіряв вайфаю: за два дні він витратив понад гігабайт мобільного трафіку. Ми не знаємо, чи він користувався чат-додатками з шифруванням на зразок телеграму для зв’язку зі своєю «ударною групою». Однак схоже, що він пересилав файли — деякі завбільшки з фотографії високої роздільності, а деякі могли бути й відео. Дзвінками Сєрґєєв обмінювався лише з одним абонентом — «Аміром»: у лондонські дні вони зв’язувалися 11 разів. Номер «Аміра» не мав реєстрації за власником і слідів метаданих — вочевидь, це був спеціальний незареєстрований номер, доступний лише російським спецслужбам.

Під час першого — ймовірно, розвідувального — короткого візиту до Солсбері «ударної групи» з двох осіб Сєрґєєв залишався в Лондоні. Він тільки раз вийшов із готелю: десь опівдні телефон було зафіксовано біля Оксфорд-Сьоркус, ще кілька разів — біля набережної між полуднем і 13:30. Згідно з хронологією від британської поліції, Чєпіґа та Мішкін виїхали до Солсбері о 12:50 зі станції Ватерлоо, що за десять хвилин пішки від набережної. Чи зустрічалась «ударна група» зі своїм імовірним куратором особисто, щоб отримати інструкції або й знаряддя злочину? Можемо лише здогадуватися.

Того вечора, коли Чєпіґа та Мішкін уже повернулися з першої поїздки до Солсбері, Сєрґєєв іще двічі говорив по телефону з «Аміром». Уранці в день замаху Сєрґєєв знову зв’язувався з Аміром зі свого готелю. Потім він поспішив у Гітроу, на зворотний рейс до Росії, і дістався Термінала 4 приблизно в той час, коли «ударна група» підійшла до дому Скрипаля в Солсбері. Коли літак «Аерофлоту» із Сєрґєєвим на борту прямував до Москви 329, Сєрґєй і Юлія

1 ... 48 49 50 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"