Читати книгу - "Поетичні твори, Федькович Юрій"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
На нас вже не летить півкопи псів?»
«Нехай летить, коби лиш я здорів! -
Сміється Лис.- У моїй се голівці
Є тільки фіглів, тільки штук,
Що я не боюся ні псисків, та ні ловців,
Та ні стрільця поганих рук!
А ти, небоже Коте?» - «Я одним
Однісіньку лиш штучку знаю,
Але зате у ню так уповаю,
Неначе в мене вна - і єм, і переєм».
«Ха-ха, ха-ха! - зареготався Лис.-
Одну лиш штучку, коцуре-небоже!?
Що ся одна тобі поможе!..
Від мене, небораче, вчись
Усіх тих штук, що ними світ дурить!
Але з однов... се Химині лиш кури!..»
Але ще сего Лис не доповів,
Як з лісу вибігає лая псів!
Кіт драла зараз дав на дуба,
А з Лиса вже й здоймають шубу.
Не штука, хлопче, сто штук знати!
А штука є: з одної користати.
Гривко і Сивко
Оден господар мав два сторожі при хаті,
А то такі, що пошукати!
Лиш що Гривко лінивий трохи був
І в літні дні, як від Сивка я чув,
Любив гарненько попіспати.
Але прийшла зима. Мороз кресав.
Сивко й Гривко в клубки ся звили...
Гривко ж у плач: «О Сивку, брате милий,
Коби вже господь бог то літечко лиш дав,
Тогді в сей час будую собі хату!»
Дав бог і літечка діждати.
Гривко, який задовгий був,
Протягся в холодку (за хату вже й забув);
Але Сивко го будить: «Брате!
Вставай, мем хату будувати!»
«Чи ти осліп єси до ката,
Чи що тобі!? - гавкнув Гривко,
Аж перепудився Сивко.-
Не видиш, де мій ніс, де мої лаби?
А ще й мій довгий хвіст? Хіба б
Я одурів, таку велику хату
Загадувати будувати!»
«Таже ж ти сам казав».- «Але коли?
Ще узимі! Тепер же дав бог літо,
А літо на тото, щоб спати та ся гріти,
А не будинки там у біса будувати!
Лиши мене! я хочу спати».
Беріть собі на розум, діти:
Таких Гривків багато є на світі!
7.VIII 1887
Заєць
«О боже мій! - так Заєць раз ридав.-
Ти кождому якусь потугу дав:
Дав чоловіку ум, дав псові зуби,
Медвідь з корінням вириває дуби,
Мурашки навіть кождий ся боїть!
Але мене?.. О, гіренький мій світ!
Шкода лиш, що я чимось звуся!..
От лучче піду утоп’юся -
Та й спокій голові... Нема мені чо жить!»
Пішов наш куций ся топить.
Приходить понад став (се діялось в неділю);
Жаби на березі ся гріли
Та й керекорили - звичайно, як жаби:
Про смутчі бузьки, про шваби,
Як з булков їх собі у маслі смажать,
Відтак знов про ворони вражі...
Аж тут з корчів наш Заєць - гульк!
Жаби усі як раз у воду - бульк!
А Заєць зупинивсь та й каже:
«Коли ж мене хоть жаба ся боїть,
То не гіренький ще мій світ!..»
18. VIII 1887
Кінь
Се діялось за давніх ще давен,
Коли ще Чоловік не знав Коня сідлати
Та ні у віз єго впрягати.
Якраз прийшов до него Кінь оден
Та й каже: «О, рятуй мя, друже,
Бо Олень в лісі там - та так доїв ми дуже,
Що годі вже терпіть!» - «І, ти наговорив! -
Му Чоловік відповідає.-
Таже ж ти, друже, дуже добре знаєш,
Що я за Оленем не пущусь у погоню!
Неправду, може, я се кажу, Коню?»
«Тож осідлай мене! - му каже Кінь.-
Зроби мені зубела в зуби,
До них дай поводи, хоть най лиш будуть з луба,
Тогді ся не жури, що Олень той не наш! -
Ти будеш мати галдамаш,
А я знов свою мсту!» - І так ся стало:
Коня як стій в зубела вбрали,
І сів на него Чоловік.
Позбув свій Оленисько вік.
Коневі на душі аж легше стало!
«Пусти ж мене тепер».- «Помалу!
Добро, що ти мене навчив,
Тебе як маю зубелати:
Тепер ти мій вже, пане-брате,
І меш мене, де схочу сам, носив,
І плуг мій тяг, і віз, і сани! -
Не вчи мя другий раз, мосьпане!»
Не дайте мсті, о діти, волю,
Аби і ви не так попались у неволю,
Як той наш мстивий Кінь! Та й се ще пам’ятай:
Як зубелать себе, нікого не навчай!
20. IX 1887
Що я люблю, в що вірую, на що надіюсь
Я люблю мою Русь-Україну;
Я вірую в єї будучину;
В тій-то надії я живу й умру.
25.VIII 1887
ПРИМІТКИ
В основі видання лежить найповніше зібрання творів письменника - чотиритомник у семи книгах «Писання Осипа-Юрія Федьковича» (Львів, 1902-1938), укладений за першодруками та автографами І. Франком (т. І і III, ч. 2-А), О. Колессою (т. II і III, ч. 1-А, 1-Б, 2-Б), О. Маковеєм (т. IV). Далі, посилаючись на цей чотиритомник, зазначатимемо скорочено: Писання, том, сторінка - арабськими цифрами.
Автографи Юрія Федьковича зберігаються головним чином у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (далі ІЛ), частково - у рукописних відділах Центральної наукової бібліотеки АН УРСР (далі ЦНБ), Львівської бібліотеки ім. В. С. Стефаника АН УРСР (далі ЛБ) та в Чернівецькому літературно-меморіальному музеї письменника. Чимало автографів до нас
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поетичні твори, Федькович Юрій», після закриття браузера.
