Читати книгу - "Поетичні твори, Федькович Юрій"

Свист як у лист! як у гаю-гаю-гаю!

Що ночувати час

З своїм кресом!

Аж тут я нагадав -

Аж тут я, брє,- та й ще мені ся хоче! -

Аж тут я нагадав,

Що там, під лісом, хатка,-

Свист як у лист! як у гаю-гаю-гаю!

А в хатці - як три пав,-

З своїм кресом!

А в хатці - як три пав,

А в хатці, брє,- та й ще мені ся хоче!

А в хатці - як три пав,

Рум’яних, круглолицих!

Свист як у лист! як у гаю-гаю-гаю!

Там буду ночував

З своїм кресом!

Приходжу я до них!

Приходжу я - та й ще мені ся хоче!

Приходжу я до них

Та й пук-пук-пук! в віконце.

Свист як у лист! як у гаю-гаю-гаю!

- Пустіть, до триста лих,

З моїм кресом!

А вни всі три нараз -

А вни всі три - та й ще мені ся хоче!

А вни всі три нараз

Устали, засвітили.

Свист як у лист! як у гаю-гаю-гаю!

- А просимо ж до нас

З своїм кресом!

Я думав, що дадуть,-

Я думав, що - та й ще мені ся хоче!

Я думав, що дадуть

Стрілецькую вечерю...

Свист як у лист! як у гаю-гаю-гаю!

А вни мнов та у кут,

З моїм кресом!

Та вже тогді всі три -

Та вже тогді - та вже ми ся й не хоче!

Та вже тогді всі три

Як стануть - кочергами...

Свист як у лист! як у гаю-гаю-гаю!

Не було жарту, брє,

З моїм кресом!

Утерли, в сто їх душ,-

Утерли в сто - та вже ми ся не хоче!

Утерли, в сто їх душ,

І лож, і крешелинє!... 99

Свист як у лист! як у гаю-гаю-гаю!

Вже більше ані руш

З моїм кресом!

II

Браття опришки - гайда за чару! -

Воля і вина в горах ростуть!

Кара тиранам, кара їм, кара,

Що місто пива кров нашу п’ють!

Гостри ніж!

Ріж ката, ріж!

. . . . . . . . . . . . . . . .

В бідної вдови одна корова,

Батько - на лаві, діти ревуть;

Діти - по світі, корова - попова:

Бог милосердний дасть дітям путь!

Гостри ніж!

Ріж ката, ріж!

. . . . . . . . . . . . . . . .

Плаче удова в війта в порога:

«Вигнав мя, війте, з хати сусід!..»

«Тихо, сердешна! тихо, небого! -

Як я зневажу свій таки рід?»

Гостри ніж!

Ріж ката, ріж!

А коло вовка

Війта повісь!

IX

Як засяду, браття, коло чари,

Як засяду, браття, на меду,

То хай їдуть турки та й татари -

А я собі й ухом не веду!

Бо що нині - то я знаю;

А пси завтра марш заграють,

А позавтрю кури загребуть! 100

А як прийде, браття, костомаха,

Та як прийде, браття, із косов,

А я крикну: «Як здорова, свахо?

Нумо собі, свашко,- із росов!»

А як гарно закропимо душу,

Та як вчистим, браття, аж по брай,

Тогді з свашков в три дорозі рушу -

Тогді собі з свашков просто в рай!

А як прийду, братчики, до раю -

Та кулаком в двері: пук-пук-пук!

Петро ж з бучком: «Чого тут, бугаю?

Та я тобі зараз сприщу гук!»

А я вийму вареної фляшу,

Вийму і сивушки боклажок:

«Нумо, куме,- се за душу нашу!

Нумо, куме Петре, хоть разок!»

А він візьме, браття, покуштує

Та за одним махом - аж до дна!

Та лиш цмокне: «Най ти ж мать мордує!

Се ж то, куме, трунчик - на-на-на!»

На той галас збігнуться святії -

Сава, Тома, Дмитро, Николай,-

Та як хлиснуть, браття, тої гії,

То забудуть, браття, і за рай!..

Аж тут лізе-шкутильга помалу

На товстій кривулі бог-отець:

«Де ж ти, Петре, так ся закрохмалив?

Та я тобі зараз дам ралець!»

«Бий, о боже, кілько лиш ся влізе,

А хоть і мечи нас через пліт,-

Лиш сивушки дай нам хоть дві діжі,

Бо се тобі трунчик на ввесь світ!»

А бог візьме - стане смакувати,

Та лиш моргне усом: «Bonus est!» 101

Де ж таке ви роздобули в ката?

Се не виливайте поза хрест!»

Задля того ж - пиймо, браття, пиймо,

Бо так господь з неба повелів;

Доки віку - доти ся нажиймо,

А не забуваймо божих слів!

Бо що нині - то я знаю;

А пси завтра марш заграють,

А позавтрю кури загребуть!..

Кіт і Лис

Раз Кіт і Лис пішли собі в дорогу

А у дорозі, бач, балакається много

Пустого й чемного. «От,- каже Кіт,-

Лукавий нині, брате, світ!..

Куда ні рушишся - усе тривога!

Там пси, там пугачі, там дідьчі сови,

Що годі вийти й за поріг,

Аби тебе хто-небудь не перебіг.

Я лиш гадаю: от, напримір, ми

Ще й в літі, не серед зими,

Мандруємо собі здорові,-