read-books.club » Класика » Поетичні твори, Федькович Юрій 📚 - Українською

Читати книгу - "Поетичні твори, Федькович Юрій"

96
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Поетичні твори" автора Федькович Юрій. Жанр книги: Класика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Поетичні твори, Федькович Юрій» була написана автором - Федькович Юрій, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Класика".
Поділитися книгою "Поетичні твори, Федькович Юрій" в соціальних мережах: 

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 71
Перейти на сторінку:

 

Федькович Ю.

 

 

ПОЕТИЧНІ ТВОРИ

РАННЯ ЛІРИКА

 

 

Нічліг

 

 

Звізди по небеснім граді -

І по одній, і в громаді -

Як то любо заснияли,

Де жовняри спочивали.

 

Но як збліднут тихо зорі,

Світле сонце зійде д горі,

Хто тогді нам, бідним, скаже,

Де котрий з нас нині ляже?

 

Де хто ляже - божа воля:

Є де спати, много поля,

Є де голов приклонити…

А зірниці ймуть світити.

 

Виправа в поле

 

 

- Ой брате мій, ой коханий,

Чо ти ходиш заплаканий?

Гай, гай не думай, поїдем за Дунай,

Гей, поїдем, коханий!

 

- Ой рад би я, милий брате,

Гей рад би я не плакати,

Але ж тяженько на моє серденько -

Гадає розпукати.

 

- Ци, може, ти, брате, плачеш,

Що родини ба й не бачиш?

Цісарська фана - дружина кохана,

Чого ж більше ти хочеш?

 

- Вбери фану в буковину,

Все не стане за дружину.

Гей, горе, горе поведе за море!

Там, відай, я загину.

 

- Не тра, брате, нарікати;

Хоть підемо воювати -

Ой гоя, гоя, така ж наша доля,-

Ти думай, що гуляти.

 

- Ой гуляти ба й гуляти,

Там, де грають на гармати…

Гой, гоя, гоя, ти долечко ж моя,

Гей, мати ж моя, мати!

 

Ой мати ж ти моя, мати,

Пішов твій син погуляти:

Гей, гаю, гаю, то п’ю, то гуляю,

Гей то п’ю, то гуляю!

 

Ой пив же я, та й напивси,

Як ліг спати - не будивси…

Гей, гаю, гаю, кервавий Дунаю,

Вже-м навіки упивси!

 

Під Маджентов 1

 

 

Гей у полі, у полі,

Там літают соколи.

Летя, літають, сумненько гукають,

Аж мене серце болить.

 

Ой серденько, серденько,

Чого ж тобі тяженько?

Канони грають, кулі заспівають -

Най ти буде радненько.

 

Буде, буде радненько:

Буде рано-раненько

Сонце сходити - перестанеш жити…

Гуляй, гуляй, серденько!

 

Ой сонечко сходило,

Туманами си вкрило -

Канони грали, кровйов розливали,

Аби си не дивило.

 

Подиви ж ти си, мати,

Та на наші кабати:

Вся кабатина - то кров то калина,-

Ци-с мня годна пізнати?

 

Ой пізнаю, пізнаю:

Лиш одного тя маю -

Одного сина - красний як калина,

Та як калина в гаю.

 

Ой бо в гаю калина

Не для него зацвіла;

Гей, цвіла, цвіла висока могила -

Твому сину дружина.

 

Ой дружина ж то, ненько!..

Завтра рано-раненько

В шовковій траві, зеленій мураві

Поклонюси низенько.

 

Поклонюси до свого

Гетмана молодого:

«Гетмане-пане, звінчай же ти мене,

Козака молодого».

 

«Буду тебе вінчати

Там, де дзвоня гармати,

Ой буду, сину…» - «Гину, пане, гину!»

Гей, не плач, моя мати!

 

Співацька доля

 

 

В місті Гумані на золотій бані

Сидить сокіл сивесенький:

«Куди ж ти їдеш, поручнику-пане,

Федьковичу молоденький?»

«Їду я, їду з гори Чорногори

За бистрії за річеньки…

Гей, на день добрий, жовнярський суборе,

Ви, славнії козаченьки!»

«Бог дай здоров’є, поручнику-пане,

Федьковичу молоденький;

Просимо тебе, ой просим тя - з нами

Сідай на мід солоденький».

«Ой не прийшов я до вашого двору

На меду си напивати,

Але-м приїхав славному субору

Співаночку заспівати.

Бо моя мати мене породила,

Там де вірли воду пили,

Та й співаночок мене научила

Вісімдесєть і чотири.

Бо моя мати мене породила

В чистім полі при Дунаю.

«Співай, мій сину,- так ми говорила,-

Як соловій в темнім гаю».

А я літаю по гаю-діброві,

Та ще буду ба й літати:

Ой позвольте ми, сини соколові,

Межи вами заспівати.

Бо я не їхав з гуцульского краю

До вас, браття, до обіду,

Лиш заспіваю, за кілько сам знаю,-

Відспіваю та й поїду.

Їду, поїду, браття соколові,

Та де би ми добре бути…

А за сим словом бувайте здорові,

Прошу мене не забути».

 

ІЗ ЗБІРКИ «ПОЕЗІЇ…» (1862)

 

 

ДУМИ І СПІВАНКИ

 

 

Думи мої

 

Думи ж мої, думи руські, відки ви ся взєли?

Ци ви, може, в моїм раю квіточками цвили,

Ци ви, може, в моїм небі ангелом літали,

Що ви моє бідне серце досі колисали?

Так, як мати вороб’ятко вечором колише,

І над ним, і коло него хрестик божий пише,

Би уроки, би злі духи там не приступали,-

Так і моє бідне серце ви-сте колисали.

 

Ні родини, ні дружини,- бо сестричка вмерла,

Що тій бідній сиротині сльози часові втерла,-

Так пішов я в світ широкий за кавалком хліба.

Ах, не раз я мусив чути: «Ціба, хлопче, ціба!»

А хоть хто кавалок хліба часом дати рачив,

То аби ся надивити, як хлопчина плаче;

І ци можна дивувати тому тулачеві,

Що продався до жовнярства за три срібні леви? 2

 

Не дивуйте, люди добрі, доля так судила.

А як часом з черевика кров камінєм плила

І під буком

1 2 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поетичні твори, Федькович Юрій», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поетичні твори, Федькович Юрій"