Читати книгу - "Заступниця Баби-Яги, Марина Орєхова"

Таки чує мене, на щастя. Здивовано дивлюся на неї та не знаю, що казати далі. Звісно, їй, мабуть, начхати, що там з якоюсь річкою в лісі і які проблеми у дрібноти, подібної до фей та піксі, але ж хіба так можна?

— Я хотіла попросити вас повернути річку в минулі береги. Гадаю, вам це не складе значних зусиль.

— Ох, Берегине. Якби ж ви знали, чого вартує втримувати й те, що є.

— Що ви маєте на увазі? — щиро дивуюся її словам.

Це ж треба таке? Живе у своєму розкішному палаці, у морі, ще й щось філософствує про складнощі земного життя.

— Я маю на увазі, що межі мого королівства зменшуються з кожним днем. Нещодавно ми втратили мого рідного Маріса…

Королева схилила голову та розправила руки в сторони, долонями догори. Усі, хто стояв поруч із нею, зробили те саме. Мабуть, це такий собі звичай вшанування вмерлих нереїд? Скоро буду знати все про традиції магічних родів… І це я тут тиждень. Як там поводиться моя жихарка? Бачу, що Леся нічого не робить, ніякі дивні рухи не повторює, тож і я можу просто мовчки спостерігати за сценою, уникаючи зайвих рухів і навіть подихів, щоб не зробити щось не те.

— Я співчуваю вам, королево. Але ж як це пов’язане з річкою в Зачарованому лісі?

— О, це непоправна втрата. Води Зачарованої річки пішли з ним. Маріс обожнював Зачарований ліс, плекав його води турботливо, навіть водився з річковими русалками, уявляєте? Так любив він простий народ. Принцеса Маріінна вся в батька. Це наймолодша моя дочка. Вона завжди допомагала Марісу, але зараз їй треба готуватися до видання та шукати гідну партію. Річкові нереїди не можуть утримати усі води у тому обсязі, як це було за допомоги Маріса. А морським підлеглим є й без того чим зайнятись. Чорне море щосекунди знищують люди, забруднюють його прадавні могутні води, шкодять живим створінням. І таке лиходійство відбувається всюди у світі. Aqua brevis, vita longa…

Як же ж тут полюбляють латину… Вода щось там, життя довге…  Цікаво. А ще цікавіше, що я завжди думала, що латина, мертва мова, ніколи мені не знадобиться, і що витрачати час на вивчення її, хоч і факультативно й дуже поверхнево, — це абсолютно безглузде заняття. Як же я помилялася...

— Невже нічого неможливо вдіяти? Як Берегиня лісу я маю захищати свої володіння. Це нейтральна територія, магічний осередок та фортеця, тож я маю дбати про те, щоб усі магічні створіння в ньому жили в мирі. А зараз мир між двома домами залежить від вашої могутності, королево Даріє.

Я застосувала усе своє красномовство… Треба ж трохи підіграти цій королівській особині… Хоча я теж взагалі-то не абихто, не проста вчителька з іншого виміру, а тимчасова Заступниця Берегині лісу на секундочку!

Жихарка гордовито подивилася на мене після моєї промови. Так-так, Лесано, я гарна учениця, слухала тебе уважно й пройнялася розмовами про «магічну фортецю» й таке інше. Твої настанови не пройшли повз.

Нереїда склала руки, переплівши пальці перетинками між собою так, що її руки стали схожі на одне велике віяло. Вона плавно рухалася у своєму ритмі, хилилася то вліво, то в право, як гілка водорості злегка пританцьовує, потрапивши у вихор течії. Вона роздумує, як вчинити.

— Адейро, виклич Маріінну, — звернулася вона до своєї помічниці, яка доставила нас сюди.