Читати книгу - "Не можна вбити, Велена Солнцева"

Я слухала прочинивши рота, нічого собі дідусь начудив.

-Прибутку?

-Так, адже раніше мої старші хлопчики займали пости в раді, та й містер Харон був штатним некромантом у слідчому комітеті, а зараз ...

Її перебив містер Харон.

-Що ж ви не п'єте чай, Анастасія? Може не сподобався, то зараз скажемо Крістофу він замінить.

Я зрозуміла, що відвертості закінчилися, і мені недвозначно вказали, що більше не варто копатися в чужій білизні.

-Дуже смачно, дякую.

Забувшись, зробила великий ковток вже  встигнувшого охолонути чаю. Тілом ніби тремтіння промайнуло.

-Бодьорить, чи не так? - мати Захара випробовувально подивилася на мене. - Усі сбори я роблю сама. Впевнена у вас виходить не гірше, тим більше що ваш рівень дару значно більший за мій.

Її очі блищали, руки гарячково вистукували дріб на підлокітнику крісла.

-І якщо зовсім відверто, Анастасія, у нас до вас прохання. - на мене випробовуюче, як кролик на удава дивився  містер Харон. - Ви повинні відмовити Захара від шаленої ідеї йти за живою водою. Це небезпечна і зовсім нікому не потрібна витівка. До того ж існування цієї сумнівної субстанції нічим і ніким не підтверджено.

-Це потрібно мені. - випалила не встигнувши зупинитися, і ледве язик не прикусила.

-І навіщо вам йти на такий ризик?

-Врятувати рідних.

Та що зі мною таке, слова ніби самі собою зривалися з язика. Непростий таки чайок виявився.

-Це ті які у стазісі у підвалі?

-Так.

Двері з гуркотом відчинилися, пропускаючи ще одного учасника.

-Я сподіваюся на цьому допит закінчено? – Захар закипав від злості.

-Що ж ти так рознервувався синок? Ми лише розмовляли. - Ліана випромінювала добродушність.

Він швидкими кроками підійшов до мене, і вихопивши чашку з рук, понюхав чай.

-І саме тому ви дали їй настоянку з таланцю.

-Ми лише як батьки хотіли дізнатися побільше. – у театральному жесті розвела руки Ліана.

-Дізналися?

-Можна і так сказати.

-Дуже добре. На вечерю нас можете не чекати.

Захар висмикнув мене за руку з крісла, і підхопивши на руки, стрімко попрямував до виходу.