Читати книгу - "Homo Deus"

Якщо шумерські боги нагадують нам нинішні бренди компаній, то живого бога-фараона можна порівняти із сучасними особистими брендами, такими як Елвіс Преслі, Мадонна або Джастін Бібер. Як і фараон, Елвіс також мав біологічне тіло, сповнене біологічних потреб, бажань та емоцій. Елвіс їв, пив і спав. Однак Елвіс був чимось значно більшим, аніж біологічне тіло. Подібно до фараона, Елвіс був оповіддю, міфом, брендом, а бренд був значно важливіший, аніж біологічне тіло. За життя Елвіса цей бренд заробляв мільйони доларів на продажу звукозаписів, квитків, постерів і прав, однак сам Елвіс особисто виконував лише крихту потрібної роботи. Замість нього значну частину цієї роботи виконувала невеличка армія агентів, адвокатів, продюсерів і секретарів. Відповідно, коли біологічний Елвіс помер, бренд продовжував жити звичним життям. Навіть нині фани все ще купують постери й альбоми Короля, радіостанції продовжують платити роялті, а понад півмільйона паломників збираються щороку в Ґрейсленді, некрополі Короля в місті Мемфіс, штат Теннессі.

* * *

До винаходу письма оповіді обмежувалися слабкими можливостями людського мозку. Не можна було вигадати розлогі, зі складним сюжетом оповіді, які люди нездатні запам’ятати. Однак з появою писемності з’явилася можливість створювати дуже довгі й заплутані оповіді, що зберігалися на дощечках і папірусі, а не в людських головах. Жоден стародавній єгиптянин не міг запам’ятати всі землі, податки й десятину фараона; Елвіс Преслі навіть не читав контрактів, підписаних від його імені; жодна жива душа не знає усіх законів і правил Європейського Союзу і жоден банкір чи агент ЦРУ не відстежить кожен долар у світі. Однак усі ці деталі десь описані, і збірка відповідних документів визначає ідентичність і владу фараона, Елвіса, ЄС і долара.

Таким чином, письмо дало людям змогу організувати все суспільство алгоритмічним чином. Ми вже говорили про алгоритм, коли намагалися зрозуміти, що таке емоції і як функціонує мозок, і визначили його як методичну послідовність кроків, що можуть бути використані для проведення обчислень, вирішення проблем і віднайдення рішень. У неписьменних суспільствах люди роблять обчислення й приймають рішення в голові. У письменних суспільствах люди організовуються в мережі, де кожна особа є лише малим кроком у великому алгоритмі. І саме цей алгоритм у цілому приймає важливі рішення. Це суть бюрократії.

Наприклад, поглянемо на сучасну лікарню. Коли ви приходите, секретар у приймальному відділенні дає вам стандартну форму і ставить заздалегідь підготовлений набір питань. Ваші відповіді скеровуються до медсестри, яка порівнює їх з правилами лікарні, щоб визначити, які вам призначити попередні тести. Потім вона вимірює, скажімо, тиск і пульс та бере кров на аналіз. Черговий лікар розглядає результати перших тестів і діє за чітко встановленим протоколом, визначаючи, у яке відділення вас прийняти. У відділенні вас ретельніше обстежать, скажімо проведуть рентгенологічне дослідження чи МРТ, відповідно до рекомендацій товстих медичних довідників. Потім спеціалісти проаналізують усі результати за відомими статистичними базами даних, визначаючи, які ліки вам прописати чи які додаткові тести провести.

Ця алгоритмічна структура означає, що не важливо, хто є секретарем у приймальному відділенні, медсестрою або черговим лікарем. Тип їхньої особистості, політичні погляди і настрій не мають жодного значення. Допоки всі вони дотримуються правил і процедур, вони забезпечують вам хороші шанси на лікування. Відповідно до алгоритмічного ідеалу, ваша доля перебуває в руках «системи», а не в руках смертних із плоті й крові, які випадково обіймають ту чи ту посаду.

Те, що справедливо для лікарень, справедливо також і для армій, в’язниць, шкіл, корпорацій, а також для стародавніх королівств. Звичайно, Стародавній Єгипет був менш розвинений технологічно, аніж сучасна лікарня, однак алгоритмічний принцип був той самий. У Стародавньому Єгипті також більшість рішень ухвалювала не одна окрема мудра особа, а мережа посадовців, пов’язаних між собою приписами на папірусі й камені. Діючи від імені живого бога-фараона, ця мережа реструктурувала людське суспільство й змінювала вигляд природного світу. Наприклад, фараони Сенусрет III і його син Аменемхет III, що правили Єгиптом з 1878 по 1814 рік до н. е., викопали величезний канал, що пов’язував Ніл з болотами долини Файюм. Складна система дамб, водосховищ і допоміжних каналів скеровувала частину вод Нілу до Файюму, створюючи величезне штучне озеро, що вміщувало п’ятдесят мільярдів кубічних метрів води. Для порівняння, озеро Мід, найбільше штучне водосховище у Сполучених Штатах (утворене дамбою Гувера), містить максимум тридцять п’ять мільярдів кубічних метрів води.

Проект побудови озера Файюм дав фараонам можливість регулювати Ніл, запобігати руйнівним повеням і створювати запас цінної води на час великої засухи. Крім того, він перетворив долину Файюм з болота, яке кишіло крокодилами, у житницю Єгипту. На березі нового штучного озера було побудовано нове місто Шедет, яке греки назвали Крокодилополісом — містом крокодилів. У ньому панував храм на честь бога-крокодила Собека, якого ідентифікували з фараоном (статуї тих часів іноді зображали фараона з головою крокодила). У цьому храмі жив священний крокодил Петсухос, що вважався живою інкарнацією Собека. Як і за живим богом-фараоном, за Петсухосом доглядали жерці, які забезпечували щасливій рептилії вишукану їжу й навіть іграшки, одягали його в золоті шати й інкрустовану коштовностями корону. Зрештою, Петсухос був брендом жерців, і їхня влада й рівень життя залежали від нього. Коли Петсухос помирав, негайно обирався новий крокодил, щоб вдягти його вбрання, а мертву рептилію ретельно бальзамували й муміфікували.

У часи Сенусрета III і Аменемхета III у єгиптян не було ані бульдозерів, ані динаміту. У них навіть не було залізних інструментів, робочих коней чи коліс (колесо не було поширеним у Єгипті приблизно до 1500 року до н. е.). Бронзові інструменти вважалися передовою технологією, однак вони були настільки дорогими й рідкісними, що більшість будівельних робіт виконували інструментами, зробленими з каменя й дерева, що приводилися в дію людськими м’язами. Багато хто стверджує, що великі будівельні проекти Стародавнього Єгипту — дамби, водосховища й піраміди — могли збудувати прибульці з космосу. Як ще культура, у якій не було навіть колеса й заліза, могла створити такі дива?

Правда зовсім інакша. Єгиптяни будували озеро Файюм і піраміди завдяки не позаземній допомозі, а винятковим організаційним умінням. Покладаючись на тисячі письменних бюрократів, фараони залучали десятки тисяч робітників і забезпечували їм достатньо їжі на роки роботи. Коли десятки тисяч робітників співпрацюють протягом кількох десятиліть, вони можуть збудувати штучне озеро чи піраміду навіть кам’яними інструментами.

Сам фараон, звичайно, навряд чи поворушив для цього хоча б пальцем. Він сам не збирав податків,