Читати книгу - "Мама для дракончика, Ліра Куміра"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Ледве з ранковою трапезою було закінчено, як імператор подав знак, кличучи до нас свого помічника:
- Запроси пані Мірмілен, нехай вона візьме на себе догляд за дитиною, а ми з леді Ліною поки що прогуляємося, - я хотіла було смикнутись у бік сина, але чоловік мене зупинив. - Облиште, моя прислуга впорається з малечею, а нам справді треба поговорити, - я знехотя кивнула, пішовши за Його Величністю.
Всю дорогу я вперто мовчала, а на будь-яке запитання правителя відповідала односкладово. А щойно ми зупинилися біля занедбаного ставка, імператор різко розвернувся в мій бік, змусивши злякано відскочити.
- Я Вам зовсім огидний, Ліно? - Промовив з гіркотою, і мені навіть стало трохи незручно перед Драгонійським, адже все ж я його ыстинна пара, яка чомусь не стрибала від щастя, отримавши такого дракона.
- Ні, просто для мене все, що сталося, за межею розуміння. Я не знаю, як поводитися і як реагувати на залицяння одруженого чоловіка, - не впевнена, що правильно вчинила, натякаючи на зайнятість правителя, все ж це далеко не головна причина моєї відстороненості.
- Я вже практично вільний, - ошелешив мене звісткою Меліріан, і я вперше змогла назвати його на ім'я, нехай навіть і подумки.
- Але... як? - І як на це все відреагувала імператриця? Не впевнена, що жінка так легко змогла відмовитися від свого статусу.
- Все суто за законом. Дракон, який знайшов свою істинну пару, звільняється від усіх подружніх зобов'язань, - ось так у них усе просто. Захотів і перекреслив тисячолітній шлюб, наче він нічого не значить. - Не хочу вас стомлювати формальностями, але мені потрібно ще кілька перевірок, і коли я буду повністю вільний, ви погодитеся прийняти мої залицяння? Погодитеся дати нам шанс? - Ось що мені на це відповісти? Брехати я йому не хотіла, адже раптом все зміниться?
- Я не знаю. Справді не знаю... - єдине, що змогла сказати.
- Вам подобається хтось інший? - Голос правителя відразу ж став жорсткішим, і я мимоволі втягнула голову, боячись зізнатися навіть самій собі.
- Я не... - чорт! У мене якесь бекання виходить замість відповіді.
- Ліно, зрозумійте! Ви не зможете бути щасливою поруч із Кіром! У нього нитка пари обірвана! Він залишиться самотнім завжди. А незабаром вас почне тягнути до мене, це неминуче, адже ми з вами істинна пара! Це не змінити! І вам потрібно скоріше забути свою дурну прихильності, так буде простіше і для нього, і для вас! - Я навіть не очікувала такої гарячої промови від, здавалося б, холодного імператора.
Але в чомусь він мав рацію, я мала сама припинити мучити і Веалірійського, і саму себе. А як точно правитель визначив причину мого замішання! Невже я настільки передбачувана? А що як?.. Ні, не думаю, що чоловік обізнаний про недавні події, інакше б він діяв по-іншому.
- Я розумію, - вичавила із себе. - Але поки що не можу так легко переключитися. Для мене це неправильно, не так швидко, - приховувати свої почуття я не бачила сенсу.
- Добре. Я постараюся на вас не тиснути, але й ви пообіцяйте мені, що дасте нам шанс, - коротко кивнула, погоджуючись. - Скажімо, одне побачення на тиждень. Підходить? Я не буду вас примушувати робити так, як я хочу, але й ви постарайтеся розгледіти в мені чоловіка, - адже йому й справді важко усвідомлювати те, що його істинна захоплена іншим, ба більше - не просто якимось незнайомцем, а його другом.
- Я постараюся, - відповіла максимально чесно. - Тільки ваша дружина... - ображати жінку мені зовсім не хотілося.
- Я розберуся зі шлюбом і тоді ми пообідаємо удвох, домовилися? - Я знову ствердно кивнула, дозволивши чоловікові акуратно взяти мою долоню у свою руку.
Ну а далі ми так і пішли до палацу, де Меліріан здав мене на поруки своєму батькові, відразу ж вирушаючи у своїх імператорських справах.
- Зовсім змучила хлопчика, - усміхнувся екс-правитель.
- Я не хотіла... - нібито в цьому була моя вина.
- Та жартую я, Ліру корисно не бути загальним улюбленцем, враз злетів з п'єдесталу своєї гордині. Але давай повернемося до справи. Готова приступити до роботи? - Чоловік усміхнувся, дивлячись на мене з цікавістю.
- А що вже є охочі? - Дивно, як у такий короткий термін Мару вдалося знайти добровольців на випробування?
- Ой, варто було б мені це оголосити привселюдно, як тут вишикувалася б черга. Але поки спробуємо в колі сім'ї так би мовити. Ми з дружиною готові піти на цей крок. Я все розповів Елеонорі, і вона одразу погодилася, - кхм... це занадто велика відповідальність. А раптом у мене не вийде? Ці побоювання я і виклала колишньому імператору. - Не страшно, все одно ти наш єдиний шанс, і ми не хотіли б його втратити.
Я задумалася буквально на хвилину, після чого все ж невпевнено кивнула головою і поспішила за чоловіком, який попрямував до непримітних дверей прямо за його робочим столом.
- Так нас ніхто не побачить, і не дізнається чим ми там займаємося, - пояснив свою скритність Мар, який пам'ятав про моє бажання допомагати драконам інкогніто.
Рухалися ми абсолютно порожнім і ледь освітленим коридором, який упирався у величезних розмірів металеві двері.
- Проходь, - Марліан з легкістю відчинив стулку, вмикаючи освітлення в приміщенні. Я відразу ж озирнулася навкруги, помічаючи дивні кімнати-камери, а величезні ланцюги, які з'явилися трохи далі, вбиті прямо в стіну, якось насторожували.
- Що це? - запитання в мене вилетіло мимоволі, і я витріщилася на чоловіка, який нервово м'яв аркуш паперу в руках.
- Розумієш, Ліно... - почав він, і мені здалося, що відповідь екс-імператора мені не сподобається. - У драконів не все так гладко, як ми намагаємося показати оточенню. І є купа проблем, крім втрати можливості репродуктивної функції у представників світу крилатих.
- Проблем? Яких? - Що ще від мене приховують ці можновладці? Може, мені варто бігти, виблискуючи п'ятами, чи все ж таки краще послухати відповідь і постаратися допомогти їм розібратися?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мама для дракончика, Ліра Куміра», після закриття браузера.