read-books.club » Любовне фентезі » Мама для дракончика, Ліра Куміра 📚 - Українською

Читати книгу - "Мама для дракончика, Ліра Куміра"

65
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Мама для дракончика" автора Ліра Куміра. Жанр книги: Любовне фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Мама для дракончика, Ліра Куміра» була написана автором - Ліра Куміра, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Любовне фентезі".
Поділитися книгою "Мама для дракончика, Ліра Куміра" в соціальних мережах: 
Злітати на відпочинок і обзавестися маленьким вогняним дитинчам? Можу, вмію, практикую. І все б нічого, але тільки як його тепер виростити? І як позбутися настирливого мужлана, який вважає себе гуру у вихованні крилатого потомства? Згодувати малюкові? Ну, це ж зовсім не гуманно... А раптом він отруйний? У тексті є: # Винахідлива потраплянка; #Шкідливий та невдачливий дракон; #Маленька армія невгамовних лускатих малюків; #пригоди, змови і, звісно ж, кохання!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 83
Перейти на сторінку:
Розділ 1. Дорогою на Майорку

Наша сім'я найбільш ненормальна з усіх сімей, які я тільки знаю: сестра моя вічно пропадає на роботі, і бачимо ми її або пізно ввечері, коли вона приповзає додому, або рано вранці, коли Ніка намагається виповзти з ліжка. Племінниця у мене так і зовсім занадто доросла для заявлених виробником п'яти років, любить читати, а ще більше обожнює слухати, як я їй читаю чергову книжку про драконів, динозаврів або відьом.

Ну а третій член сім'ї - це я: тимчасово безробітна, зате сповнена ідей і готова втілювати їх у життя, лишилося тільки роботодавця знайти, чим я і займаюся у вільний від читання час.

Цей вечір не відрізнявся від попередніх десяти: ми з Олею захопилися черговою історією, а точніше, її вибором, а сестра все ще засиджувалася на роботі, про що й повідала в нашому "мама-чаті", тож ми з чистою совістю повечеряли та занурилися в зачаровуючий світ лускатих:

- "Про драконів я чула багато, але вперше зіткнулася з цим прекрасним створінням, коли разом з екскурсією відвідувала центральний палац. На зимових канікулах ректорові нашої академії вдалося домовитися з головним королівським садівником, і вся група третього потоку вирушила на практику до славнозвісного Північного Саду Королеви...", - щовечора маємо з племінницею читацький марафон, вона обирала книжку, а я зачитувала фрагменти з неї, і якщо нам обом подобалося, то тоді ми бралися за історію овністю.

- Як круто! - Оля все ніяк не могла заспокоїтися, і продовжувала крутитися під ковдрою. - От би й мені побачити дракона! - я хоч і любителька фентезі, але захоплення маленької мрійниці не поділяла. Побачивши таку гору м'язів, я б точно зомліла, і навряд чи б від щастя.

- Читаємо далі? Чи пошукаємо ще? - це була вже сьома за сьогоднішній вечір, і я сподівалася хоч на якійсь зупинитися, бо шукати в мережі книжки з рейтингом 5+ було дуже важко.

- Так! Ця класна, - ну нарешті! Якби моя воля, то я б уже сьомий сон дивилася, але поки моя сестра на роботі, ми з племінницею воюємо вдвох.

- "... Ми саме виходили з чергової теплиці, де викладачка показувала нам квітучий бересклет крилатий, аж раптом на засніжену галявину просто перед палацом приземлився смарагдовий дракон. Його луска сяяла на полуденному зимовому сонці й змушувала заворожено спостерігати за її володарем", - напевно, те ще задоволення, співчуваю я цим бідолахам, мало того, що їх витягли в снігопад кудись із академії, то ще й осліпити вирішили, раз вже з'явилися біля палацу.

- Ого! А лусочки у драконів великі? - Оля включила режим "чомучки", і тепер мені доведеться пояснювати все-все, і їй не важливо, що я банально можу чогось не знати.

- Звичайно великі! - тут головне відповідати впевнено.

- Як апельсин чи як кавун? - я так прям і застигла, вирішуючи, що буде правдоподібніше, але від можливого фіаско в драконознавстві мене врятувала Ніка, яка з'явилася вдома:

- Дівчата! Ви ще не спите? - племінниця відразу ж вискочила з-під ковдри і побігла зустрічати свою маму, мені ж нічого не залишалося, як піти за нею. - Чим займалися? Скучили? - моя сестра трудоголік, і тому засиджувалася на роботі допізна, зате у мене зараз часу хоч відбавляй.

З роботи я звільнилася місяць тому, а ось знайти нову виявилося не так легко, як я думала, щоправда, тепер я можу сидіти з Олею, і Ніці не потрібно шукати когось, хто б наглядав за донькою. Такий собі підробіток, але іншого в мене не було.

- Мамо! Мамочко! - весь сон у йогози як рукою зняло, тепер точно не засне, поки ми не подужаємо кілька розділів. - А ми про драконів читаємо! У них лусочки світяться на сонці! - поділилася дівчинка отриманими не так давно відомостями.

- Це чудово, - посміхнулася наша трудяга і повернулася до мене. - У мене для вас дві гарні новини! - ми зацікавлено подивилися на Ніку, і вона змовницьки зашепотіла, змушуючи нас нахилити вперед: - А ми з вами їдемо на відпочинок. Прямо завтра! - бажану реакцію сестра все ж таки отримала: Оля відразу радісно застрибала, а ось я скептично підібгала губи. Не думаю, що це гарна ідея...

- Ура! Ми їдемо! Ура! - племінниця розійшлася не на жарт, і нам довелося удвох її заспокоювати. - А куди? - одразу ж виникло запитання, щойно ми розсілися на кухні за столом.

- На Майорку. Будемо плавати в Середземному морі і відвідаємо справжнісінькі драконячі печери! - Ніка знає чим зацікавити не тільки свою доньку, а й мене.

Я ніколи не була в Іспанії, а разом із цим дослідження всього таємничого і невідомого - це моя пристрасть. Ось і зараз, варто було мені почути слово "печери", як я вже уявила себе ледь не Фернаном Магелланом, який вивчав новий для нього світ.

- Ліно, ти чула? Справжні печери драконів! Ми побачимо драконів! - ну ось, здається, комусь сьогодні буде не до сну, а нам ще збиратися.

- А ти чого мовчиш? Не рада? - сестра уважно подивилася на мене, чекаючи відповіді, а я що? Здається, перебувала в шоці. Моя перша закордонна поїздка!

- Р-рада, - невпевнено прошепотіла. - Просто... А що з собою брати? - подумки я вже перерила всю свою шафу, і раптом зрозуміла, що мені абсолютно нічого вдягнути!

- А ось тепер ми повільно переходимо до другої гарної новини: завтра зранку ми йдемо по магазинах! Тож зараз усі мають повернутися до своїх кімнат і лягати спати, а щойно ми прокинемося - одразу ж попрямуємо за покупками. - Ніка підштовхнула нас до коридору, потайки мені підморгнувши, і повела Олю до себе, впевнена, їй вдасться швидко вкласти нашу йогозу спати.

А ось на нас, схоже, очікувала розмова. Цікаво, що ж такого хоче мені розповісти сестра?

* * *
- Не спиш? - Ніка зайшла до мене в кімнату вже через п'ятнадцять хвилин.
- Ні, на тебе чекала, - насправді я прокручувала в голові звістку про нашу подорож, і обережно мріяла про якусь веселу пригоду. Втомлена від сірих і одноманітних буднів, я сподівалася, що казка увірветься в моє життя хоча б на кілька днів, і, здається, моє бажання може збутися.

- Насправді новин не дві, а три, але одну я не ризикнула вивалювати на Ольгу ось так одразу, - почала свою промову сестра, і я уважно подивилася на неї. Невже в нашої трудяги з'явився хлопець? Тільки зараз я помітила, що та стала використовувати яскравіший макіяж, а в одязі почало переважати більш жіночне вбрання.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мама для дракончика, Ліра Куміра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мама для дракончика, Ліра Куміра"