Читати книгу - "Переплутані почуття , Кетрін Сі"

– Ти ж не будеш потім казати, що це помилка? 

– Не буду, – Цілує мене. 

Ніжний, та в той же час гарячий поцілунок. Я не думала, що це дійсно колись станеться, та от ми стоїмо на кухні й цілуємося, поки на вулиці нас чекають друзі. Мені подобається такий сюжет мого життя. 

23 Грудня 

Ніч я провела у кімнаті з Джуді та Саванною і змогла подрімати лише пару годин від сили. Що Джуді, що Саванна однаково б’ються і штовхаються уві сні. Спати з однією Джуді на ліжку я якось звикла, але коли на ліжку “дві Джуді”, це вже занадто для мене. 

Було тільки пів на восьму коли я вийшла з кімнати і пішла до вітальні. Думала вдасться поспати на дивані, та тут спав Олівер. Що ж, сон відміняється. Позіхаючи я пішла до кухні й закрила двері, щоб не шуміти сильно Девісу на вухо. Набравши води, до чайнику, поставила її кип’ятитися, а тим часом знайшла чай та цукор. Келихи та посуд досі стояли у раковині, тож я змила з них бруд і поставила до посудомийної машини. 

– Я думаю хто тут, що робить, – Озираюсь, – А це ти тут. 

– Вибач, я не хотіла розбудити тебе. 

– Все гаразд, – Підходить до мене і обіймає. – Ти чого не спиш? 

– Дівчата займаються боксом уві сні, от і втекла. 

– Ти не спала?

– Зовсім трохи. 

– Йди лягай на диван, – Відпускає мене. 

– Та ні, вже не засну, та й тим паче я вже чайник поставила. 

– Впевнена? – Киваю головою на знак згоди.

– А ти чого на дивані спав? 

– Хлопці почали жартувати, гучно розмовляти, от я і звалив.

– Сподіваюсь хоча б Мейсі та Лексі нормально зможуть поспати. 

– Потрібно було тобі з кимось з них лягати. 

– Можливо, – Закипів чайник. – Ти будеш щось пити? 

– Каву будь ласка, вона стоїть там же де чай. Я швиденько збігаю до ванної кімнати.

– Гаразд. 

Після вчорашнього поцілунку ми просто повернулися до друзів і навіть не поговорили про те, що між нами тепер. Олівер обійняв мене, отже ми тепер у стосунках? Але ж Олівер не пропонував стати його дівчиною, та з іншого боку він при всіх сказав, що закоханий у мене, а тут цей поцілунок, отже..

– Лін, – Озираюсь. – Я вчора не зміг нормально спитати в тебе, – Олівер тримає в руках букет рожевих троянд, який невідомо звідки так швидко з’явився, – Тож спитаю зараз.. Ти хочеш зустрічатися зі мною, Еванджелін? 

Зазвичай не так питають, та я бачу, як сильно Девіс нервує. 

– Так, я хочу зустрічатися з тобою! 

– Не жартуєш? – Віддає мені букет. – Ти серйозно кажеш, так? 

– Так, я повністю серйозна, Олівер. 

– Дякую, – Обіймає мене, а потім цілує. 

Випивши чай та каву ми вирішили, що самі поїдемо купити ялинку та прикраси до неї. А потім коли інші прокинуться, то вже прикрасимо її разом. 

Ходити й вибирати іграшки на ялинку – це складно. Я в житті так не втомлювалася, як сьогодні з ранку. В результаті я обрала білі і сині з блискітками шари, а Олівер обрав гірлянди. Також ми взяли інший декор, по типу дощика та тому подібне. 

Повернувшись до будинку Олівер встановив ялинку на спеціальну підставку і нам нічого не залишилося, як просто чекати інших. Чому вони так довго сплять? В мене вже руки хочуть почати прикрашати ялинку. 

– Як бути з подарунками? – Вирішую запитати в Олівера про важливий момент.

– Ти про що? 

– Я не дуже знаю, що дарувати вам всім. 

– Тобі не потрібно буде купувати вісім подарунків, ми зіграємо в Тайного Санту сьогодні і кожному дістанеться одна людина й вже тоді просто обереш щось з її списку бажань. 

– О, це звучить цілком логічно. 

– Ми так кожний рік робимо, – Пояснює мені. 

– Яка думаєш буде реакцію у інших на те, що ми тепер разом? 

– Не знаю.. та думаю це цілком логічний початок. Все до цього “йшло”. 

– Точно, – Опускаю голову на плече Девіса.

Приємно просто так сидіти на дивані й обіймати його. 

– Ви що це тут робите? – Синхронно повертаємося голову в бік сходів. – Ви… невже? 

– Так, Мейсі, ми зустрічаємося. – Відповідає Олівер спокійно та чітко. 

– Бути не може! Потрібно всім розказати! 

Дівчина побігла назад на другий поверх, а ми з Олівером розсміялися.

Наряджати ялинку було весело і іноді складно, бо дуже багато людей, але це не завадило нам гарно прикрасити цю красуню у вітальні. 

– Готові? – Питає Олівер і ми всі киваємо. – Вмикаю. 

В раз ялинка засяяла ніжно жовтим кольором гірлянди, що чудово поєдналася з кольором наших прикрас на ній. 

– Ми чудово попрацювали.

– Так.

Ще одне завдання з марафону виконано, а це означає, що Різдво вже дуже близько.