Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

    - Ще трохи і я, як героїня Джулі Ендрюс у «Звуках музики», скажу, що: «У мене ці речі, бо їх не захотіли взяти навіть вбогі». Або щось на кшталт. Мені здається, мої зимові речі доволі непогані. Їх навіть Олена Леонідівна допускала у свій шикарний офіс.

     - У Феофанії чудові речі, - сказав Павло, що граційно вніс до кімнати тацю, на якій стояли три тарілки, що пахнули надзвичайно спокусливо. – Фані, ми забули про суп. І ще, Феофанія виглядала б приголомшено навіть у мішку. Чим коротшим була довжина мішку, тим краще.

       Фані розмірковувала, що важче: Теорія бухгалтерського обліку, чи математична статистика, щоб запустити у хтивого нареченого. Але Павло врятувався. Хтось подзвонив у двері.

     За дві хвилини хлопець приніс невеличку коробку та вручив її нареченій.

     - Що тут? – Запитала ошелешена Фані.

     - Дрібнички, - відповів Павло. - Тобі ж потрібно відслідковувати графік прийому пігулок.

      Фані відірвала скотч на коробці і виявила, що там був набір ручок та два манюні блокнотики: один з лебедями, інший – схід Сонця над морем.

     - Я візьму із морем, - посміхнулася дівчина. – О, він у лінійку!

     - Саме тому я і замовив два. Другий у клітинку.

     - Добре, - посміхнулася Фані, - у тому, що в лінійку я писатиму основні факти нашої пригоди. Мабуть, почну з розділів: «Жертви» та «Факти»… Але ж…, - вона відкрила обидва блокнотики. - Бідний Йорік був з ЦРУ. Наскільки я знаю з американських серіалів, всі детективи ведуть записи у блокнотах у лінійку.

    - Так, - погодилася тітка Квітка. – Для нашого суспільства це – розповсюджено.

    - Але ж бідний Йорік написав прощальну записку на аркуші в клітинку. Можливо, він купив зошит тут, а можливо, це додатковий доказ того, що він – не самогубця!

      - А вбивці, схоже з України, - додав Павло.

      - Або, як он ти, живуть тут деякий час, - посміхнулася дотепна наречена.

     Недільного ранку, Фані допомогла старенькій Квітці привести себе до ладу, а тоді відвела на кухню. Павло ледь не вронив пательню з беконом та гарячими бутербродами з сиром.

     - Що з тобою? – Перелякався наречений, побачивши, якою блідою і змученою є дівчина. – Ти схожа на см…рафінований цукор.

    - Та нічого, - стомлено махнула рукою Фані та впала на стілець. – У мене ці дні.

    - Тоді, тобі краще полежати. Може, серіал якійсь подивися. Моя сестра так завжди робила, принаймні коли була тинейджером. Щоправда, вона казала, що почувається, як дурнуватий розчавлений овоч.

    - О, вона це дуже влучно висловила, - сказала Фані, надкушуючи гарячий бутерброд, а гарячий бекон віддала Павлу.

      - Я збирався смажити скумбрію, але іншим разом. Що ти можеш їсти?

      - О, ти такий турботливий, - дівчина погладила нареченого по руці, а він волів би, щоб зараз вона цього не робила. – Я мабуть нічого не їстиму.

     - Це – дуже нерозумно, - сказала тітонька Квітка. – Випий знеболюване і харчуйся, як слід.

     - Але я не споживаю знеболюване, - широко розплющила очі Фані. - До нього легко звикають, а я не хочу стати майже наркоманкою.

    - Іноді, краще не терпіти біль, - сказала старенька. – Я була така ж як ти, а тоді мій лікар насварив мене. Павле, сходиш до аптеки?

    - Авжеж, - піднявся хлопець, допиваючи свою каву. – Пельмені з супермаркету всіх влаштують на обід? На вечерю куплю голубців.

    - Він такий чарівний, - зітхнула Фані, коли Павло пішов.

    - Але…, - підбадьорила, чи запитала пані Купер.

    - Це - констатація факту, - відповіла дівчина. – Але я читала у блогах, що деякі аб’юзери прикидаються чарівними, щоб спочатку підняти невпевнену у собі дівчину до рівня королеви, а тоді втоптати у багно. 

     - Ти у собі й досі невпевнена?

     - Ну, трохи є. Хоча я не вірю, що Павло – поганий.

     - Знаєш, Фані, ми доволі часто, а іноді і довго уявляємо інших людей такими, якими ми би хотіли їх бачити. Але у вас все починалося зовсім не як романтичні стосунки, а радше навпаки. Крім того, я не думаю, що людина, яка схильна до фізичного, чи морального насильства не проявить свої жахливі риси так, чи інакше протягом тижня постійного перебування поруч. Якійсь погляд, рух, вислів. Ти помітила щось таке за Павлом?

     - Ну, він якось побився з головорізами, але я думаю, що Ви не про це. Взагалі-то я Вас запитала, бо боюся, що я зараз не зовсім адекватного його оцінюю. У виразі «кохання засліплює» щось таки є.

     - Ну, - зітхнула пані Купер. – Я вважаю, що добре розуміюся на людях. І я ніколи не вважала Павла геніальним актором.

      Фані сиділа на дивані, заплющивши очі та розмірковувала, що станеться першим: вона помре, чи таки вона здохне. Тітонька Квітка рилася у речах Феофанії.

     - Що це? – Запитала пані Купер таким тоном, що Фані вже перелякалася, що випадково принесла додому скелет з уроків біології.