Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

      - Якби ж їй дали роль леді Макбет, скільки життів було б врятовано, - підсумувала тітонька Квітка.

     Фані, Павло та пан Кестрел вирішили прогулятися, після ситної вечері. Литовець навмисно залишив своє авто за два кілометри від ресторану. Пані та пан Петренко поїхали на таксі до свого готелю. Донька сподівалася, що вони знову відчують пристрасть один до одного. Пан Тарас з дружиною відбули на таксі в іншому напрямку. А мама Атена та тітонька Квітка поїхали до орендованої квартири. Старша пані Сміт, за звичайних умов, зупинилася б у квартирі у сина. Але вона не хотіла заважати своїм дітям працювати над онуками, у романтичній обстановці.

    - Пане Кестрел, - запитала Фані у литовця, ніжно тримаючи свого чоловіка за руку. – Чому ти не попередив мене перед вінчанням, що мій Павло – багатий. Я зрозуміла, що ти про це знав.

    - Він мене благав пів ночі, - повідомив пан Кестрел, - щоб я тобі не казав.

    - Я думала, ви історію обговорювали.

    - І її також. Але Павло переконував мене не казати про його статки бо він, бачиш, боявся, що ти втечеш на інший континент, щойно про них почуєш. А з твоїми акторським здібностями він би тебе ніколи не знайшов. Я не міг дозволити, щоб мій родич перетворився на живого мерця, чи алкоголіка. А тепер, діти мої, благословляю вас та залишаю. Якщо, раптом щось треба, то мій телефонний номер ви знаєте.

     Цього разу, він ні з ким не обнімався.

     - Він дуже таємничий, - зауважила Фані. – Ти знаєш хто він? Тобто, хто він насправді.

    - Він щось казав, про якусь організацію «Апсауга», чи щось на кшталт, - відповів Павло. – Але, вибач, я тоді непокоївся, що ти мене можеш кинути, тож прослухав.

     Їхній шлях лежав через невеличкий сквер, в якому не було ліхтарів. Закохані зупинилися та подивилися на небо. Там був мільярд зірок. Фані притислася спиною до чоловіка, а той її обійняв за талію. Так вони і вивчали приголомшливе небо, що так рідко бачать мешканці мегаполісів.

    - Павле, - сказала дружина, – у мене є одна проблема, яку я не знаю, як правильно вирішити.

     - Тільки не кажи, що ти знову про гроші, - перелякався відданий чоловік.

    - Ні, - посміхнулася Фані, - тобто, я не щодо того, про що ти подумав. Я просто весь час думаю про те, що якби пана Синявського не вбили, ми з тобою ніколи б не познайомилися. А в нього залишилася донька.

    - Пан Кестрел вже шукає, яким чином можна фінансово їй допомогти. Тобто, як діє законодавство. А гроші даємо ми.

    - Ми? – Здивувалася дружина.   

    - Я і ти, разом – ми, - повідомив до нестями закоханий чоловік.

    - То ти теж про неї подумав, мій янголе? – Запитала Фані.

    - Я подумав, що пан Синявський, може й був переляканий, як кролик, але він був чесний. І мені шкода дитину, яка втратила батька. Але я з тобою геть не згодний. Ми би познайомилися і без нього. Бо я вважаю, що то наша Доля кинула тебе під колеса мого авто та привела до тітоньки Квітки.

Кінець