Читати книгу - "Переплутані почуття , Кетрін Сі"

ЕВАНДЖЕЛІН 

– Навіщо ти взяв мене з собою? Щоб влаштувати цей цирк? ‐ Питаю коли ми вже їдемо в машині. 

Рука досі болить після удару. Не думала, що уроки Раяна мені колись знадобляться, та я вдячна, що він все ж таки навчив мене цьому. 

– Ні, я хотів, щоб ти знала правду чому я так поводив себе. 

– То ти не гівнюк, а благородний лицар, що захищав мою честь? 

‐ Ні..

– Я звісно вдячна тобі, що ти не дозволив Саманті опублікувати фальшиве відео і що ти хотів захистити мене. Але цей вчинок ніяк не компенсує ті моменти, коли ти знущався наді мною, Олівер. Взяти хоча б до уваги ситуацію з блокнотом… Закоханий? Що за чортівню вона казала? Жоден закоханий хлопець не буде себе так поводити з коханою. 

– Про закоханість вона правду сказала.. Ти мені дійсно подобаєшся, Лін. 

Від здивування мовчки дивлюся на Олівера і кліпаю очима мов ідіотка. 

– Як це розуміти? 

– Так, як я і сказав. Еванджелін, ти вже давно подобаєшся мені. 

– Досить. Давай поки забудемо за цю розмову! 

– Але ж… гаразд. 

Я не готова зараз думати про те, що у Олівера є почуття до мене. Він стільки разів принижував мене, що мені важко повірити у його почуття. Хоча останнім часом він був не таким вже й жахливим по відношенню до мене. 

У кав'ярню ми приїхали разом. Всі були раді бачити Олівера і тим паче, вони зрадили коли дізналися про те, що я побила Саманту. Далі ми почали дарувати один одному подарунки. Джуді подарувала кожному печиво власного виробництва. На кожному печиві була намальована смішна мордочка кольоровою глазур'ю. Нейт подарував смішні капелюхи, що самостійно прикрасив блискітками і іншою різдвяною мішурою. Мейсі подарувала нам підвіски зроблені з глини, у вигляді різдвяного капелюха. Лексі зробила кожному по різдвяній кулі на ялинку. Тревор подарував нам диски з його власною різдвяною піснею. Саванна власноруч пошила кожному з нас різдвяну шкарпетку. А Логан намалював для нас прикольні листівки-привітання з Різдвом. Оскільки у Олівера не було часу нам щось підготувати, то він самостійно приготував усім напої. Виявляється Девіс колись працював бариста. Це здивувало мене. До речі, я правильно зробила, що підготувала подарунок і йому, бо всі зробили так само. Навіть Джуді, яка його ненавидить. Сподіваюся його печиво не отруєне. Мій подарунок Олівер одразу прикріпив до своїх ключів від автівки. Не думала, що він взагалі буде його носити. 

Перший день нашого “Різдвяного марафону” виконаний. Тож перед тим, як розійтися, по домівках, ми обговорили наш другий день. Лексі забронювала для нас на завтра майстер клас по випіканню імбирного печива на дванадцяту годину дня. 

Щаслива я повернулася до будинку. По дорозі ми поговорили з мамою і я розповіла їй про нових друзів, і про наші плани на найближчі дні. Вона зраділа, що я не сиджу на самоті вдома. Єдине, що я не сказала їй, це про Алекса, хоча і хотіла. Та в них там і без мого пришелепкуватого колишнього достатньо проблем. 

Зайшовши до будинку я поспіхом зняла верхній одяг та взуття й поспішила до кухні, щоб поставити чайник, та на півдорозі до кухні мені надійшло повідомлення. Номер прихований. Я відкрила його і побачила свою фотографію, де сплю на ліжку. За хвилину прийшов текст: 

“Ти досі спиш з цією іграшкою?” 

Помилки бути не може. До будинку дійсно вліз Алекс і він не тільки розбив тарілку, а ще й сфотографував мене поки я спала. Сон в мене доволі міцний, тож я могла не почути якщо він обережно щось шукав у моїй кімнаті.

Паніка охопила мене. Нічого не сталося, та я відчуваю себе так, ніби на мене наставили пістолет. Відкривши чат з усіма, я поспіхом набрала повідомлення з проханням приїхати до мене, бо мені страшно знаходиться одній у будинку. Далі я вимкнула світло у вітальні, закрила вхідні двері на всі замки, а сама взяла подушку і сіла у коридорі на підлозі. З жодного вікна мене не буде видно, якщо Алекс десь поруч.

 Стосунки з Алексом були справжньою каторгою. Постійний контроль, агресія, маніпуляції і постійні звинувачення у зраді. Мама знала про те, які в нас стосунки та я була ідіотка, що не хотіла кидати Алекса. Йому варто було сказати, що він любить мене і я все йому пробачала. Та з часом я зрозуміла все і кинула його. Нам вдалося добитися судової заборони на його наближення до мене. Та два роки вже минули і от, він знову на горизонті. 

Стук в двері вириває мене зі спогадів. 

– Лін? Лін! Ти в порядку? – Голос Олівера. 

Його будинок так далеко, тоді чому він найперший приїхав? Байдуже. Хоча б хтось буде поруч. 

– Не кричи, – Відчиняю двері й відразу опиняюся в обіймах Олівера. 

– Обіцяли патрулювати, а довкола немає жодної поліцейської машини! 

– Що? Звідки ти знаєш? – Хочу відійти та Девіс не відпускає мене. 

– Мій знайомий працює в поліції, тож я попросив повідомляти мене про виклики у цьому районі.. це незаконно взагалі, але гроші потрібні всім. 

– Олівер! 

– Що таке? Я просто хвилювався за тебе.. думав, що Саманта може нашкодити тобі. 

– Може відпустиш мене? 

– О, так, вибач. – Відходить від мене і я нарешті можу зачинити вхідні двері. 

– Знімай взуття, я зараз дам капці. 

– Дякую. 

Олівер крадькома оглядає наш будинок. Крадькома для нього, та для мене це виглядає дуже очевидним. Я віддала капці Девісу і в двері знову постукали. Прийшла Джуді. Оскільки вона у моєму будинку, як рідна, то вона сама знайшла свої капці і зняла верхній одяг. За нею прийшов Нейт та Лексі, далі Саванна з Тревором і потім вже Мейсі та Логан. Якось так всі опинилися у моєму будинку. Я навіть подумати не могла, що прийдуть всі та ще й так швидко. 

За чашкою чаю я розповіла всім про Алекса і навіть показала його повідомлення. Можливо я даремно це зробила, бо Олівер поспіхом вийшов з кухні, щоб комусь подзвонити. Всі присутні знайомі з Алексом, оскільки це брат Діани, та ніхто не знав про те, як він поводився зі мною у стосунках.