Читати книгу - "Переплутані почуття , Кетрін Сі"

Випивши чаю ми пішли до моєї кімнати. Дівчата будуть спати в мене в кімнаті, а хлопцям я постелю у кімнаті Раяна. Йому я казати про це не буду. Перед сном ми вирішили ще трохи посидіти у моїй кімнаті й просто поговорити. 

– Точно! – Вигукує Олівер. – Нейт, ти ж здається хотів дещо сказати Лін. 

– Мені?– Дивуюся.

– Хотів, але ж тільки після тебе.

– То я вже сказав Лін про свої почуття до неї.

– Що? 

– Які почуття? – Джуді. 

– Я думав всі знають, та у вас здивовані обличчя, тож я скажу при всіх. – Олівер підводиться на ноги і я ховаю обличчя руками. – Мені дуже подобається Еванджелін і я буду всіма силами добиватися її серця. 

По кімнаті пішов гул. Всі раділи, сміялися і вітали нас. 

– Тихіше! Тепер час Нейта робити зізнання. – Поруч зі мною сидів Логан, та зараз тут сидить Олівер. 

Коли вони встигли помінятися місцями? 

– Ну ти і підставив мене, Девіс! 

– Якщо не хочеш, то не кажи, – Починаю махати руками. – Я не думаю, що готова..

– Олівер не дасть мені не сказати. – Кидає злий погляд на нього. – Що ж, Лін… не думаю, що ти пам'ятаєш мене, та й ім'я в мене інше.. Короче кажучи, ми доволі давно знайомі. Друзі дитинства.

– Почекай! – Уважно придивляюся до його обличчя. – Грей? 

– Ти пам'ятаєш його? – Олівер. 

– Ти пам'ятаєш мене? – Так само дивується Нейт. 

– Звичайно! Я мала надію, що колись зустріну тебе… та не думала, що ти був настільки близько. Повірити не можу! 

– Ми тут знімаємо індійський серіал? – Мейсі. – Якщо так, то мені потрібен попкорн. 

– Чому раніше не сказав? 

– Не думав, що ти пам'ятаєш мене. Було б дивно підійти і сказати, що я твій друг дитинства Грей, от тільки ім'я у мене тепер Нейт. 

– Почекай, – Я дістала з шухляди нашу фотографію. – Ти геть на себе не схожий. 

Всі почали розглядати нашу дитячу фотографію. 

– Твоя правда, я змінився.. став красунчиком. 

Якийсь час ми ще говорили про різні речі і потім розійшлися по кімнатах. Потрібно трохи поспати перед майстер класом. 

19 ГРУДНЯ 

Звичайно ми ледь не проспали наш запис на майстер клас, враховуючи, що ми дуже пізно лягли спати. Та все ж таки ми встигли приїхати до студії вчасно.

Кімната для майстер-класу була затишною, наповненою ароматом кориці, імбиру та ванілі. На великих столах лежали миски для тіста, формочки для вирізання, і пляшечки з різнокольоровою глазур’ю. Ми всі зайняли свої місця, надівши білі фартухи, які більше нагадували броню перед битвою. Лише Джуді почувала себе у своїй стихії – вона любить випікати, та й взагалі готувати. Тут було шість столів, по дві людини за стіл. Я хотіла стояти поруч з Джуді, та ця зрадниця обрала Логана собі у пару. Олівер скористався цією можливістю і став поруч зі мною. Лексі з Нейтом; Саванна з Тревором; лише Мейсі була сама за столом. Я хотіла піти до неї, але вчитель забрала дівчину за свій стіл. 

– Ну що, панове пекарі, хто готовий створити кулінарний шедевр? – Почала вчителька. – Це буде легко, так само, як і важко. – Посміхається. 

– Всі готові! – Вигукує Лексі. 

– Чудово. Тоді починаємо! – Плескає в долоні. – Тут усе дуже просто: змішати сухі інгредієнти, додати яйця, вершкове масло й розкачати тісто. Головне не поспішайте і думайте про щось хороше. 

– Добре! – Хором відповідаємо ми і починаємо змішувати тісто.  

Під час цього процесу сталося дещо непередбачуване і Лексі стала жертвою борошна. Нейт випадково обсипав її ним. Тепер волосся дівчини схоже на хмаринку. 

Далі потрібно було розкачати тісто і вирізати з вже готового тіста печиво потрібної форми. Я обрала форму зірки, сердечка та звичайне коло. Ми жваво обговорювали різні теми і навіть не помітили, як сплинув час. Наприкінці уроку наші печива вийшли різними: у когось ідеальні зірочки, у когось щось, що нагадувало динозаврів, а в когось — просто незрозумілі форми. Тільки у Олівера були ідеальні сердечка. 

– Хлопче, ти точно думав про когось, хто важливий для тебе. – Зауважила наша вчителька. 

– Ваша правда, – Переводить погляд на мене. 

Далі наше печиво відправили до духовки, а нас відправили пити чай у сусідню кімнату. 

Тут можна було купити різне приладдя для випікання печива, так само можна було купити готове печиво на подарунок. 

– Який тобі чай взяти? – Питає Олівер. 

– Я сама візьму собі. 

– Чорний з бергамотом? 

– Звідки ти знаєш? 

– Чекай тут, я принесу.

Звідки він дізнався, що я люблю чорний з бергамотом? Можливо я у блокноті писала про це? Та наче ні. Я дивилася на спину Олівера поки той замовляв мені чай. 

– Ти роздягаєш його поглядом? – Лякає мене Джуді. 

– Ні. – Відводжу погляд. – Як тобі готувати разом з Логаном? Думаєш я не бачила твої погляд на нього? 

Переводжу тему на неї.

– А що не так? Логан милий і в нього нікого немає. 

– Логан давно вже без стосунків, – До розмові приєднується Мейсі. – Але ти його типаж. 

Щоки Джуді покриваються рум'янцем.

– Правда? 

– Так. Ви мило виглядаєте разом! До речі, як і ти з Олівером. – Опускаю погляд. – Він весь час дивився на тебе. 

Я хотіла відповісти, та до столику підійшов Девіс. 

– Я ще взяв тобі полуничний торт, – Ставить на стіл. 

– Дякую. 

Мені стає ніяково через таку його поведінку. Не звикла я до милого Олівера Девіса. Навіть дияволом його не назвати зараз. 

За півгодини нам віддали наше готове печиво і ми нарешті скуштували його. На вигляд воно таке собі, та на смак ідеальне. 

– Я зробив їх для тебе, – Олівер віддає мені все своє печиво.

– Дякую, – Забираю пакет. – Ти хоча б скуштував? 

– Воно все для тебе. 

Простягаю свій пакет йому. 

– Спробуй моє. 

– Можна? – Киваю. – Дякую!