Читати книгу - "Не можна вбити, Велена Солнцева"

Скрутивши мені руки, він уважно вивчав мої груди і бурмотів щось нерозбірливе щодо мітки. Чорні злі очі дивилися на мене:

-Де мітка, сука?

Весь цей час я беззвучно плакала й потіки туші зараз мальовничо прикрашали щоки, а покусані в кров губи нещадно боліли.

-Про що ти? Ти псих, так?

В його очах було стільки ненависті та зневаги, що я зрозуміла що живий мені звідси не вибратися.

-Я поставив запитання, якщо не відповіси через п'ять секунд, зламаю руку. - він карбував кожне слово буравячи мене поглядом.

У мене лише один шанс, давай Настя, зберися. Я подумки благала, хоча до цього вкрай скептично ставилася до існування бога, щоб він надав мені сил і допоміг вибратися звідси.

-...два, три, чотири...

Він злегка послабив хватку і я щосили зарядила йому по яйцях. Відпустивши мене цей виродок зігнувся, матюкаючись і стогнучи. Не було часу на роздуми або на те щоб поправити сукню. Я прожогом кинулася на вихід, зовсім не бачачи нічого перед собою. У коридорі натрапила на Женю, який притискав до себе п'яне дівчисько.

-О, нашу Настю хтось походу нарешті розкупорив.

Не звертаючи на цього дурниця уваги на ходу поправляла сукню і намагалася витерти туш з обличчя, не помічаючи що розмазую помаду. Потрібно терміново знайти Катю. Я побачила її відразу ж, вона мило спілкувалася з дівчинкою біля бару, але побачивши в якому стані я, кинулася до мене. Перекрикуючи музику, запитала:

-Де ти була? Що трапилося?

-Нам треба терміново піти.

Вона не ставила запитань, за що я її люблю. Схопивши сумочку ми пішли до виходу розштовхуючи давно не тверезий народ. Вже на виході я відчула погляд що пропалював спину, і переконувала себе що не потрібно обертатися, але обернулася. Він стояв у кінці зали і дивився прямо на мене. Побачивши що я його помітила, розтяг губи в посмішці і провів пальцем по горлу. З грудей вирвалися ридання, сходила Настя погуляти.

Захар

Ця дрібна сучка втекла. Та й він дурень, послабив пильність, ось біс і підсобив господині, а він у свою чергу ледь не втратив своєї чоловічої гідності. І все-таки до чого гарна відьма, він тільки-но побачивши її сиськи тут же завівся - повні, пружні, з рожевими сосками. Навіть всерйоз подумував мати її не дивлячись на загрожуюючі проблеми, не з його походженням трахати відьом. Ось не сказала б де відьмина мітка і він би її обшукав, пару разів як мінімум, а вже потім і руку б зламав і все інше.

Він бачив, як вона тікала по довгому коридору призовно трясучи своїми буферами, як її гукнув якийсь хлопець. Він явно її знав і з ним просто треба поговорити. Підійшов Андрій, також уважно дивлячись на пару що віддаляється:

-Ну що, є мітка?

Я заперечливо хитнув головою.

-Не знайшов.

Але це нічого не означало. Мітки у звичайному місці – на грудях біля соска, не було. Але є ще безліч місць, наприклад на внутрішній стороні стегна, туди він дістатися не встиг.

-То може ти помилився?

Байдуже знизав плечима, я був впевнений на сто відсотків що дівчинка з цієї чортової когорти, нитка не брехала, і тепер знайти її не складно.