Читати книгу - "Що сказала бабця-ворожка?, Rada Lia"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Максим опустив плечі й скривився, наче від зубного болю. Закрив очі рукою. Деякі з тих тарілок були родинною пам'яттю, дісталися від бабусі. Тож було важко бачити, як мама їх нищить.
— Мам, ми вже все вирішили…
— Я тобі всю молодість віддала, — розридалася жінка. Її великі повні плечі здригалися від плачу. — Ночі не спала — доглядала тебе, замість того, щоб особисте життя влаштовувати чи відпочивати. А ти заради звичайної вертихвістки матір кидаєш? І що я буду робити тут сама?
Після цих слів свекруха різко скрикнула й сперлась спиною на одвірок. Вона закотила очі, схопившись однією рукою за те місце, де має бути серце, а іншу приклавши до лоба. Жінка повільно сповзла на підлогу, де втратила свідомість.
— Мамо, — вигукнув у розпачі Максим. — Мамо, що з тобою? Аня вставай! Виклич швидку допомогу! — звернувся вже до дружини.
На мить Аня задумалася. Страшна річ. Нікого викликати не хотілося. От така вона погана людина. Промайнула думка, що якби свекруха десь ділась, то не так вже й важко було б їй в цій реальності жити.
— Аня! — чоловік здивовано витріщився на неї. — Виклич швидку, негайно!
— Так, зараз, — отямилася дівчина й схопилася за телефон.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Що сказала бабця-ворожка?, Rada Lia», після закриття браузера.
