Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

—Я так сумую за тобою Мел, за твоїми спокусливими губами, ніжними дотиками рук, - вимовив в тишину і провалився в сон.

Подивитися на змагання двох університетів прийшла велика кількість, як студентів так і викладачів.

—Алексе, - гукнула Юля, наближаючись до мене в роздягальню, - я прийшла підтримати і побажати вам швидкої перемоги.

Вона обняла й нагнувшись поцілувала в губи, залишивши свій відбиток помади на мені.

— Це на удачу котику, - тручись об мене своїми занадто відкритими грудьми, вимовила вона.

— Дякую, Юля. Але побажання було достатньо.

—Меланія Олександрівна, а ви що тут робите? Невже прийшли особисто побажати перемоги? З сарказмом язвила Юля. Я обернувся і зустрівся поглядом з Мел. Вона стояла кілька секунд, розгублено дивлячись на мої губи, з яких я витирав червону помаду Юлі. Потім поглянула в мої очі з таким розчаруванням.

— Вибачте, що заважаю, - почала вона якось не впевнено, - я прийшла побажати вам всім витримки і сили. Але бачу, що у вас уже є своя група підтримки.

—Дякую, вам Меланія Олександрівна, - втрутившись сказав Назар, - ви перша з викладачів, хто прийшов особисто підтримати нас.

—Надіюся не остання, щасти вам. 

Розвернулася і швидко вийшла, не глянувши більше в мій бік. А я так і стояв не вимовивши й слова. Її погляд, як тисяча голок в серце, наче я зрадив наші почуття.

—Так, команда, всі дружно до мене, - зайшов тренер  хлопаючи в долоні. Ми швидко всі вистроїлися. - Сьогодні відповідальний день для нас усіх, прошу кожного з вас викластися на всі сто, адже від злагодженості в команді залежить успіх. Я вірю в вас, давайте покажемо їм усім, що наш університет найкращий в усьому. Вперед до перемоги! А тепер швидко на вихід.

Гра була важкою і запеклою, наші суперники були досить сильними. Буквально на останніх хвилинах нам вдалося забити гол 2:1 в нашу користь. Зал вибухнув оваціями і криками "Ура".

—Хвилинку уваги! - звернувся до нас тренер зайшовши до роздягальні, - перш за все хочу подякувати вам за чудову гру, ви молодці! Тільки сильно не зазнавайтеся.

Зараз всіх запрошую відсвяткувати перемогу, я пригощаю. А ще, наступні два дні можете не виходити на пари, ректор дав добро, відробляти не потрібно. Відпочиньте як слід, ви на це заслужили.

Повернувся до дому під ранок. Злегка похитуючись зайшов до кімнати і завалився в ліжко так і не роздягнувшись, тільки взуття з курткою скинув.

Проснувся далеко по обіді, виснажений організм дався взнаки. Голова страшено боліла, в роті пересохло. На тумбочці побачив стакан з водою і таблетки від похмілля, які завбачливо поклала Марія Романівна. Розчинив таблетку в склянці з водою, миттю осушив її.

Прохолодна вода збадьорила  і привела мене до тями. Згадав, що сьогодні планував поговорити з Мел. Швидко одягнувся, взяв ключі від машини і вийшов.

Неподалік від університету зупинив машину в очікувані на Мелані. Через кілька хвилин розпочався сильний дощ, дворники не встигали очищати скло .Десь за пів години вийшла Мел з парасолькою, пішла в напрямку зупинки.

І тут якийсь козел, на повній швидкості пронісся біля неї надто близько, обливши водою з калюж. Моє серце ледь з грудей не вистрибнуло. Мел вчасно зреагувала на небезпеку, але відстрибуючи в бік, спіткнулася, не втримавши рівновагу впала в калюжу. Відчинив двері швидко підбіг до неї.

— Мел, люба ти ціла?

Вона розгублено поглянула на мене переляканими очима, не в змозі й слова вимовити. Її тендітне тіло трясло, чи то від холоду, чи від страху. Я схопив її на руки, поніс до машини. Мел притиснулася до мене і міцно обняла за шию.

Відчинив двері, поклав її на сидіння, а сам дістав свою футболку з спортивної сумки і плед з багажника.

—Мел, щоб не захворіти, потрібно зняти одяг, він весь мокрий і брудний. Ось візьми, вдягни мою футболку і закутайся в плед. Я підкрутив кондиціонер ще більше на тепло. Вона так і сиділа не поворухнувшись трясучись.

—Мелані, люба заспокійся! - ніжно погладив її по обличчю, - давай допоможу зняти верхній одяг. 

Вона кивнула, я зняв чобітки і куртку з якої ще капала вода.

— Дальше сама, чи мені продовжувати?

—Дякую, Алексе, - ледь чутно прошепотіла, - відвернись, будь ласка?

Митю розвернувся дивлячись на дорогу. Через хвилину Мел сиділа закутана в плед з під якого спокусливо виглядали голі ніжки.