Читати книгу - "Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак"

Чернець зробив вигляд, що ставить на місце те, що було у нього в руках, але Дітар помітив, як Агіас встиг непомітно покласти пляшечку у кишеню.

Дітар, Авраал і Тарсіша з тілом Кіана попрямували назад у Монастир. До заходу було ще кілька годин. Друзі мовчали, кожен роздумував про своє. Тарсіша стала Оракулом і передбачила смерть Ліберти. Авраал втратив свого брата Кіана, а Дітар зустрівся з Андрогіном перед вирішальною битвою. І зараз, підходячи до стін Монастиря, переконався, що сутичка з Андрогіном була лише відкладена.

Глава 61

"Те, що ловиш, спочатку відпусти. Тому, що хочеш завоювати, спочатку дай піти". Заповідь Шістдесят перша. Кодекс Братства тибетських ченців.

Фортецю взяти штурмом іноді буває неймовірно складно. Отже, до яких ще хитрощів може вдатися завойовник, щоб успішно підкорити замок? Історії відома множина хитромудрих тактик, але, жодна з них не гарантує перемогу, а деякі припускають чималий ризик. Одним з найпопулярніших методів був не небезпечний штурм, а горезвісна тривала і повна блокада фортеці, але навіть вона не була безпечною: в спину завжди могла вдарити визвольна армія союзників обложених. Але таких "визволителів" у ченців не було.

До великої зали Монастиря поступово збиралися люди. Багато підготовчих кроків було зроблено для оборони Агарії, але і цього було недостатньо. Тарсіша підійшла до Дітара, скориставшись моментом, коли він залишився один.

– Що зараз відбувається? – Почала розмову циганка.

– Багато різного. Тут, чи знаєш, б'ються. – Відповів Дітар, не приховуючи своєї радості від її присутності.

– Так? І як?

– Андрогін привів ще людей. Які вціліли після війни з Ашокою, шість тисяч проти п'яти сотень ченців і циганів.

– О… І що ж буде? – Тарсіша затурбувалася.

– Тигровий і Білокам'яний селища пали. Залишилася фортеця Агарія. Вони нападуть на Монастир, а ми його захистимо.

– Ааа. – Смарагдові очі Тарсиши заблищали. – І коли?

– Зараз. В гіршому разі – сьогодні ввечері.

– А що Авраал? – Запитала дівчина і чхнула, прикриваючись своїм кулачком.

– Сказав, що треба протриматися добу. І тоді зможемо відступити через тунель в гори. А далі в Підземний Світ. "2805" це висота над рівнем моря гори Кайлас.

– Щоб спуститися вниз, треба спочатку піднятися?

– Так, саме так було і в будинку мого друга Есіна. В нього з другого поверху були сходи в підземний хід до кузни. – Дітар засумував, згадуючи про смерть Есіна.

– Доба – це важко. – В її голосі відчувся страх.

– Дуже важко. – Погодився чернець і з посмішкою додав. – Але, це не означає неможливо.

Зал стали заповнювати люди. Першим, під руку з Надішею, прибув Агіас, з величезним дворучним мечем за поясом і луком в руці. В неї теж був лук. Вдвох вони виглядали так, немов пришли на полювання. Але полювання має на увазі розвагу, а не битву на смерть. Після обміну короткими вітаннями Надіша з Тарсішею зникли, а Агіас разом з Дітаром всілися в крісла, налили собі вина та втупилися в стелю.

– В тебе є інший план? – Запитав Агіас. – Удача занадто довго була з нами. Не факт, що вона буде і цього разу.

Дітар потягнув вино і відкинув голову назад. Він був виснажений думками про це, і сам собі ставив це питання вже багато разів.

– Я ще думаю. Шукаю щось у безодні свого розуму, але доки не можу намацати нічого, крім того, що вже озвучив тобі.

Агіас чекав цієї відповіді. Він ще більше розслабився в кріслі і закрив очі.

– Може нам дійсно вже пора програти? – Запитав він Дітара. – Стільки сил, стільки битв. Рано чи пізно повинен же знайтися хтось сильніше нас. Можливо, він вже і знайшовся.

– Справа не в силі, Агіас. Перемагають ті – хто не здалися.

– Так, так… я знаю. Просто я вже втомився не здаватися.

Він прекрасно розумів свого друга.

Через кілька хвилин з'явився батько Авраал, в чорній траурній мантії, а відразу за ним повернулися дівчата. Авраал показав рухом руки, щоб всі підіймалися на вежу. Дітар вловив бажання старого і відразу ж послідував за ним. Не пройшовши і половину шляху, Авраал з докором запитав у Дітара:

– Ви починаєте бійню?

Дітар не встиг відкрити рот. За нього відповів Агіас:

– Ні, батько, я не думаю, що нам п'ятьом вдасться перебити шість тисяч індусів і пару десятків берсерків. Ви, як вважаєте, Авраал?

– Якщо тільки я був би на 50 років молодше. – Благодушно помітив Глава Братства.

Він протягнув Дітару кинджал Ханоя :

– Три мечі, які Легеза забрав нам зараз так згодилися б. Легеза біг через наш тунель, там цигани зараз розбирають завал, а ченці складають книги для транспортування. З Легезою Мріадр, вони вкрали майже всі тибетські співучі чаші, і зробили з них ще мечі. Ще вони вкрали Ханойські диски, залишилися тільки три голки, мабуть їх забрати вони не змогли, або не встигли.

Дітар взяв кинджал і тут же сховав його за пазуху. Авраал був засмучений. Братство рушиться, його чекає крах, і все це за часів правління Авраала.

Дітар, Агіас і Авраал вийшли у двір. Очі кантрі ченців Аденського і ОльханКарина полізли на лоб. Вони і уві сні не могли представити трьох лідерів Братства, зібраних в одному місці, попиваючих вино, за кілька годин до знищення.

Прихопивши командира фортеці Монастиря Аденського з собою, вони дочекалися, поки ОльханКарин закінчить своє звернення до народу, а потім, вирушили на фортечну стіну. По дорозі Дітар помітив, що метушні в Монастирі помітно зменшилося, та і просто людей на вулицях стало мало. Приємно здивований, він поцікавився у Аденського, як він досяг такого результату.

– Дуже просто. Я оголосив, що всі, хто бажають захищати Монастир можуть отримати зброю у начальника фортеці, тобто в мене, а ті, що бажають врятувати свою шкуру, можуть допомагати ченцям і циганам розчищати тунель, інакше… вони Агарію не врятують.

Діставшись до стіни, вони піднялися на верхній майданчик південної вежі, в очікуванні Андрогіна. Наступні кілька годин вони витратили на всебічне вивчення і детальну розробку плана Дітара.

Індуси з’явилися, коли до заходу сонця залишалося не більше години. Було ще світло, і ченцям вдалося гарненько розглянути їх зі стін. Ні їхній вигляд, ні кількість – нічим не вразили Дітара. Раніше він вів дозор на вежі Білокам'яного селища у всеозброєнні і в обладунках, а зараз некваплячись, попиває вино. А зі зброї в нього тільки кинджал.