Читати книгу - "Що сказала бабця-ворожка?, Rada Lia"

Аня прокинулася від незрозумілого шуму й того, що хтось торкався її плеча. Відкривши очі й сівши у ліжку, вона побачила, як Максим намагається примостити дерев'яну тацю зі сніданком їй на ноги.

— Це що? — здивовано запитала. За вікном сонце тільки вставало. Ще, мабуть, і шести не було. Занадто рано для її чоловіка.

— Сніданок у ліжко, — гордо промовив Максим. Як вибачення від мене.

— Думаєш це перекриє все те, що ти наробив? — байдуже промовила Аня, розглядаючи вміст таці. 

«Ватрушки, мисочка полуниці й горнятко з кавою — непогано, все як я люблю», — подумала дівчина. Вголос же сказала:

— Дякую, але я не голодна, — відіпхнула тацю й пішла в душ, залишивши Максима самого в кімнаті.

— Послухай, — сказав чоловік, коли вона повернулася, й схопив її за руку. — Я не розумію, чого ти хочеш від мене. Я продаю машину, щоб закрити борг. Я пообіцяв, що не питиму. Що ще я можу зробити, щоб ти не сердилася? Може годі приндитися?

Цього разу його голос звучав грубо. Від ніжності не залишилося й сліду. Стало трохи моторошно.

— Не ходити по інших жінках і не зраджувати мені, наприклад, — уїдливо відповіла Аня й вирвала руку.

— Я не зраджував тобі! — вигукнув Максим й, схопившись руками за голову, штовхнув ногою крісло. 

Білявка перелякано зиркнула на нього. Чоловік же зблід і з кам'яним обличчям відразу вийшов з кімнати.

Ввечері він прийшов додому вчасно. Однак подружжя не розмовляло. Кожен займався своїми справами. Максим мовчки повечеряв, з кимось спілкуючись в месенджері, й пішов спати. Аня зробила те ж саме. Свекруха занепокоєно зиркала на дівчину й кружляла по квартирі, намотуючи круги повз їхню кімнату. 

Вранці, коли білявка прокинулася, чоловіка вже не було вдома. Жуючи засохлу ватрушку на кухні, вона подумала, що їй дико хочеться поїхати назад до мами: «Що я тут роблю? — подумки запитувала себе. — Але і їхати не можна. Я ж дала йому другий шанс. Чи він його зараз вже втратив?»

Кожного разу, коли дівчина поверталася сама з роботи, вона тремтіла від страху, підходячи до під'їзду. Та бандити більше не з'являлися. Через тиждень такого життя, одного вечора Максим зайшов до кімнати й сказав:

— Я продав своє авто за дванадцять тисяч. Борг вже повернув. Можеш більше не боятися.

Після цього він повернувся і вийшов з кімнати. Ніяких спроб ще раз попросити вибачення чи поговорити. «Йому ніби все одно», — гірко подумала Аня. 

Ще кілька днів тому вона хотіла розлучитися. Однак зараз чомусь було боляче. «Ні, ну а до чого це все тоді було? — крутилася вона вночі в ліжку. — Нащо він просив пробачення? Чому я тоді терпіла? Невже все це не мало ніякого сенсу й закінчиться нічим?» На телефон чоловіка кілька разів приходили повідомлення. Однак Аня була надто гордою, щоб копирсатися в чужому телефоні. Заснути вдалося лише під ранок.

Прокинулася вона від того, що мама Максима з силою трясла її за плече:

— Ей, прокидайся, чуєш, — невдоволено промовила вона.

— Що таке? — Аня протерла очі й, нічого не розуміючи, втупилася поглядом у свекруху.

— Ти чого моєму синові кров псуєш, а? — Тетяна Петрівна насупилася. — Він перед тобою килимом стелеться, сніданки в ліжко приносить, пити кинув, а ти носом крутиш. Вважаєш себе кращою за інших? В тебе батько пив все життя, а ти мого хлопчика за єдину помилку пробачити не можеш?

— Мене ледь не вбили через цю помилку…

— Подумаєш, — жінка пирхнула. — Ну так не вбили ж. І кому ти там була потрібна. Налякали та й по всьому. Мій син через тебе сам не свій. Може припиниш йому нерви тріпати?

Аня шоковано дивилася на свекруху. Останнім часом їй здавалося, що Тетяна Петрівна була на її боці й розуміла, що Максим не правий. Як же вона помилялася!

— А ви не лізьте не у свої справи! — вибухнула білявка. Вона скочила з ліжка, ледь не збивши з ніг свекруху й почала збиратися на роботу. А через п'ятнадцять хвилин, демонстративно склавши сумку з речами, пройшла повз свекруху й щезла за дверима.

— Ну все, — говорила собі по дорозі. — Тоді це все. Більше в те кубло ні ногою.

Та на роботі вона охолола й робити остаточний крок стало страшно:

«Ну, що тебе там тримає? — подумки говорила собі. — Намахана свекруха. Чоловік п’є, грає в карти та ще й по жінках вештається. Але ж…Але ж, що як він дійсно більше не питиме? І я ж не знаю, що то за парфуми були. Може, то мені здалося?»

Хазяйка сьогодні не з'являлася. Тож Аня могла вдосталь розмірковувати й страждати. «Що як я зроблю фатальну помилку, кинувши Максима? — Аня не могла заспокоїтися. — Не дарма ж ворожка сказала, що він моє кохання. Моя доля. Що ж мені робити?»