Читати книгу - "Що сказала бабця-ворожка?, Rada Lia"

— Ну добре, — промовила ласкаво свекруха, — ви обідайте, а я до сусідки піду в гості на годинку, — вона підморгнула Ані й попрямувала на вихід. 

Як тільки-но за нею закрилися двері, Максим скочив зі стільця й став на коліна:

— Анічка, зайчику, ну пробач мені. Я не хотів, щоб так сталося. 

Дівчина лиш відвернулася від нього. Вона спробувала встати зі стільця, однак Максим схопив її за ноги:

— Зайчику, я обіцяю, таке більше не повториться.

— Через два тижні нас уб'ють, ти не розумієш?

— Я все виправлю. Я вже виставив машину та гараж на продаж. Цього має вистачити, щоб покрити борг. Все буде добре! — він благально дивився на неї знизу вгору. — Тільки не кидай мене, будь ласка.

Аня зітхнула. Її від нього нудило:

— А п'янство своє також виправиш? Ти ж знаєш, що я терпіти не можу алкоголіків. Просто на дух не переношу.

— Відсьогодні я не п’ю. 

— Ну гаразд, — продовжила Аня втомленим голосом, — а ходити по шльондрах з дешевими й смердючими парфумами також перестанеш?

Сказавши це Аня встала й пішла у свою кімнату, де за хвилину вже лягла у ліжко спати. Максим же залишився сидіти на кухні, колупаючи виделкою котлету й похнюплено розглядаючи поверхню столу.