Читати книгу - "Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта"

– Хай там як, але я мушу бути чемним з дівчиною, тому першим запропоную примирення. Ви обіцяєте більше ніколи не згадувати імені моєї матері та не чіпати її музику, і ми залишимося друзями? – він протягнув руку, пропонуючи Мії потиснути. – Я пропоную помиритися та залишитися далекими друзями, – звучало з сарказмом.

– Це варто було обговорити до того, як ти зруйнував моє життя, клятий кретине! Про це ми могли поговорити за кулісами! – вона відштовхнула його руку від себе, розлючена та заплакана відвернулася та побігла.

– Я обираю лише надійні шляхи вирішення проблем! – він сміявся, не розуміючи серйозність свого вчинку. 

Заховав руки в кишені, збираючись втекти від дощу – піти до свого авто, але відчув якусь тяжкість на кисті руки, раптову прохолоду. Він поглянув на свою руку, не зрозумівши… звідки це взялося? Золотий круглий браслет, доволі масивний, який втрачав свій колір наче магічним чином, браслет почорнів за лічені секунди, злякавши чоловіка. Він спробував зняти незрозумілу річ, але та була без замка, наче кована, запаяна просто на його руці, і ніяк не злізала з його кисті.

– Що за?.. Що це?

Колись давно він чув про це – зв’язок зі спорідненою душею. Золоті браслети на парах, які створені на Небесах і шукають одна одну на Землі. Але він знав так мало… Чому зараз? Чому на його руці? Адже ніхто з його сім’ї ніколи не говорив про це, ніхто не мав тих клятих браслетів. 

Чоловік зупинив перехожого старшого чоловіка, розгублено спитавши:

– Цей браслет реально зняти? Мені ж не причудилося? Ви теж його бачите? Я не розумію, звідки він взявся… 

Той поспішав заховатися від дощу, але заінтриговано поглянув:

– Якого браслета?

– Цього.

– Не бачу нічого. 

– Як не бачите?! Ось він, – Айдас потряс рукою.

– Це чарівно, – старший чоловік всміхнувся. – Схоже, з Вами сталося те, що стається не з кожним, не кожному так щастить.

– Що?

– Ви щойно запропонували Вашій спорідненій душі зустрічатися! Вітаю, – чоловік був у захваті. – Я мріяв зустріти свою жінку все життя, але так і не склалося, і хтозна, де моя споріднена душа нині… Але Ви – щасливець! 

Айдас щиро не розумів, він розгубився, адже остання жінка, з якою він говорив, щейно вклеїла йому по обличчю і втекла: 

– Ви про що? Цього не може бути. 

– Ви що?! Це ж мрія кожного! Золотий браслет з’являється на Вашій руці, коли ви пропонуєте Вашій спорідненій душі бути разом. Шанс знайти таку – мізерний, дехто ходить на побачення щодня і щодня пропонує стосунки усім підряд, аби лиш знайти ту єдину. Як це сталося з Вами? 

– Я не знаю. І браслет не золотий, а чорний.

– Ох, вона відмовила Вам? Ваш зв’язок розірвано… Ох…

Розірвано? Айдас дивився вслід, в той бік, куди побігла Мія... жінка, життя якої він зіпсував цього вечора. От і чудово, що розірвано. Якщо вже й мати споріднену душу – не її, точно не її.