Читати книгу - "Склеєне скло, Вікта Своік"

Одного літнього ранку,

В лісі собі я гуляла,

Був це початок світанку,

Природа чудна вигравала.

Роса, що на листях лежала,

Повільно стікала додолу,

Темрява все відступала,

І вже не залишить нічого.

Небо це вранці - прекрасне,

Блакитне та тепле воно,

І цитруса, кольори щастя,

Уже підступає тепло.

Стежкою я піду зараз,

Що з лісу мене все вела,

На світло ясне, мов той атлас,

До сонця, відчути тепла.

А поруч ріка протікала,

Туманом накрилась вона,

Здавалося, річка ще спала,

Тож тихо поводилась я.

Здаля я почула пташину,

Співала в гаєчку вона,

Ту пісню, таку особливу.

На гілці сиділа одна.

Та раптом вже сонце в зеніті,

І ранок чудовий минув,

Від сну всі прокинулись квіти,

Та час щось мене оминув.