Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

Енді спантеличено дивиться перед собою. Аби тільки не пропонував мені зараз з ним експериментувати, це буде за межею. Я не зможу відмовитися, а потім докорятиму себе через те, що піддалася хвилинній слабкості. Він все забуде, а я носитиму це з собою, як тяжкий тягар. Ні, звичайно, мені може й сподобається, напевно сподобається, так що камінь не стане обтяжувачем, але все ж таки… Мені не потрібні порожні спогади.

- Ти дуже гарна, - Енді каже впевнено, твердо.

- Так, знаю, я добре над собою попрацювала. Це все маска. Ти не бачиш мене справжню.

- Ти знову мене дивуєш, - він задумливо дивиться на мене.

Наша розмова стала сумною, веселість обох розвіялася. Було легше, коли ми жартували. І їжа вже не розбавляє наше спілкування, ми з усім розправилися за дві секунди.

- Так покажи мені себе, якщо можеш.

- Ти вже й так багато бачив.

- Отже, ще одне потрясіння легко переживу.

- Гаразд.

Я нерішуче підвелася з крісла. Зробила легкий жест рукою і перетворилася на свій природний вигляд, як я бачу себе в дзеркалі, як бачать мене маги. Стою перед Енді, опустивши очі.

Якось тиша затяглася.

- Ну? – я не витримала, важко слухати його мовчання.

- А, вже все? Я не зрозумів, а що змінилося?

- Ти що не бачиш? Очі менші, груди теж, талія не така тонка. А волосся? Важко не помітити, яке воно в мене неслухняне! Так і стирчить у різні боки.

Бачу, як Енді проковтнув, підвівся зі свого місця і попрямував у мій бік. Для чого він це робить? Вже стоїть біля мене, роздивляється. Може із зором погано, тож підійшов ближче?

- Ти гарна, - відчуваю на своїй шкірі подих, хоча його голова набагато вища за мою.

- Я навіть зріст трохи збільшила, ти не бачиш? Тепер я набагато менша, - я ніби виправдовуюся.

- Ти прекрасна.

Він жартує? Очі серйозні, обличчя теж. Лестить? Сенсу в цьому немає.

- Якщо ти так вважаєш, то в тебе незвичний смак.

Тепер він сміється.

- Ти не вмієш приймати компліменти. Невже тобі ніхто не казав, що ти гарна?

Дивлюся на нього знизу вгору, а по тілу біжить тремтіння. До того ж спливла в голові ранкова картинка, коли він стояв переді мною голий і збуджений. Стегна мимоволі стиснулися, відчуваю, що трусики вже намокають. Якщо він ще відважить пару компліментів, я сама на нього накинуся. Опиратиметься – приб’ю магією до підлоги. Поки не зроблю своїх сексуальних справ - не відпущу.

Він знову сміється. Компліментів не треба, я вже готова віддатись йому, нехай робить зі мною все, що захоче. У нас ще близько години. Ну, Енді! Дай мені знак, що ти теж цього хочеш!

- Може, ще чаю? - Він відійшов у бік кухонної зони, відвернувшись спиною.

Я не бачу, що зараз на його обличчі. Він також це відчув. Між нами шалено виблискували іскри. І я встигла помітити, що його дихання теж почастішало. Чому він відійшов? Ніколи ще я не відчувала такого розчарування через майбутню розлуку з підопічним. Зазвичай я зітхала з полегшенням, а сьогодні мені важко буде піти.

- Ні, дякую, вже пізно. Чай мені заважає спати, - я зробила паузу, бо замислилась. – Енді, я маю йти. За годину твоя пам'ять перезапишеться. Рада була познайомитися.

У моєму горлі ком, який неможливо проковтнути. Кажу все це рівно, звичайним тоном, а десь усередині ниє глибока рана, ніби я мушу піти від рідної людини.

- Гаразд, - він просто киває, так само дивлячись на мене спантеличеним поглядом. - Я думав, ти залишишся до півночі.

- Я придумала тобі подарунок. На подяку за весело проведений день.

- Хіба не я мушу тобі дякувати? Але в мене немає подарунка.

- Ось, - я махнула рукою і в кімнаті з'явилася дівчина, така сама, як у номері готелю була вранці. Довгонога пишногруда блондинка.

- Ого, Есма ...

- Користуйся, не дякуй. Вона зробить все, що ти захочеш, просто видавай їй накази і все. Я піду.

Впевнено прямую до дверей. У Енді ошелешене обличчя, відчуваю його погляд спиною.

- Стривай, не йди. Це дивно, можеш прибрати? - Він жестом показав на дівчину. - Викликає неприємні спогади.

- Може так? - Махнула рукою на дівчину, вона змінилася в лиціі, форми і волосся залишилися тими ж. Махнула рукою ще раз, і дівчина залишилася в одній мереживній білизні.

Енді зміряв свій подарунок поглядом. Не зрозуміла, чиподобається йому те, що він бачить.

- Мені це не потрібно, забери, будь ласка.

- Чому? Тобі не подобається? Я можу змінити все, що захочеш.

- Навіть можеш перетворити її на себе?

Я вже спітніла остаточно. Він ранить мене одним поглядом. Дивиться невідривно, я тремчу всім тілом. Ще один жест рукою і дівчина стає покращеною версією мене.

- Не ця, другий варіант.